РОЗДІЛ 10. АДАПТАЦІЯ СТАНДАРТІВ ЄВРОПЕЙСЬКОГО СОЮЗУ УКРАЇНОЮ У СФЕРІ ІНФОРМАЦІЙНОЇ БЕЗПЕКИ

2) прийнятті внутрішніх нормативних правових актів у відповідності з acquis;

3) приєднанні до багатосторонніх договорів.

Після того, як Угода про партнерство та співробітництво між Україною і Європейськими співтовариствами та їх державами-членами від 14 червня 1994 р. стала частиною внутрішнього законодавства, Указом Президента України 11 червня 1998 р. було затверджено Стратегію інтеграції України до Європейського Союзу, де, зокрема, йдеться про необхідність чіткого та всебічного визначення зовнішньополітичної стратегії щодо інтеграції України до європейського політичного (в тому числі у сфері зовнішньої політики та політики безпеки), інформаційного, економічного та правового простору.

На основі цієї Стратегії були схвалені Програма інтеграції України до Європейського Союзу від 14 вересня 2000 року, Концепція Загальнодержавної програми адаптації законодавства України до ЄС, Загальнодержавна програма адаптації законодавства України до законодавства ЄС. Указом Президента України від ЗО серпня 2000 р. з метою координації діяльності органів державної влади створено Національну раду з питань адаптації законодавства України до законодавства ЄС, а також на виконання Указу Президента України від 9 лютого 1999 р. "Про заходи щодо вдосконалення нормотворчої діяльності органів виконавчої влади" Кабінет Міністрів запровадив єдину систему планування, координації та контролю роботи з адаптації законодавства.

Одразу зазначимо, що подібна активність притаманна не тільки українській стороні. Зацікавленість ЄС щодо України представлена рядом документів, серед яких чільне місце займає Спільна стратегія ЄС щодо України від 11 грудня 1999 року.

На Копенгагенському саміті ЄС - Україна 4 липня '2002 р. було підтверджено готовність продовжувати співробітництво у пріоритетних сферах і надати динамізму процесові зближення, що об'єктивно сприяє створенню внутрішніх передумов набуття Україною членства в Європейському Союзі.

3. Зміст acquis communautaire

Прагнення України стати членом ЄС обумовило необхідність обов'язкового прийняття acquis communautaire - сукупності цілей, принципів і норм спільної політики та законодавства ЄС, а також юридичних та інституційних механізмів їхнього впровадження.

На момент свого виникнення acquis communautaire включав: - основоположні міжнародні договори, якими засновані Європейські Співтовариства;

- інституційну структуру Співтовариств;

- законодавство Співтовариств;

- міжнародні договори, укладені Співтовариствами;

- акти, прийняті країнами-кандидатами в процесі приєднання до ЄС;

- довгострокові принципи-цілі, які перебувають у процесі визначення;

- обов'язок нового члена безумовно визнати такі основоположні принципи права Європейських Співтовариств, як пряма дія, примат права Співтовариств над національним правом їх членів, а також однакове тлумачення права Співтовариств всіма їх членами.

Стандарти ЄС вважають еталонними. Хоча, як свідчить історичний досвід, існували моменти, коли стандарти ЄС не відповідали, були нижчими за стандарти країн, що мали стати членами ЄС. Наприклад, високі екологічні стандарти Австрії, Швеції і Фінляндії. Внаслідок чого ЄС розробив цілеспрямовану, послідовну сукупність заходів щодо підвищення існуючих стандартів членів ЄС до стандартів країн, що мали стати членами Євросоюзу.

Звідси природним є наявність проблем різного характеру, які можуть виникати у процесі приєднання до acquis.

Прикладом, Гнатовський М.М. виділяє ряд правових проблем, що ускладнюють прийняття acquis країнами Центральної та Східної Європи.

1. Складність структури acquis навіть у частині, безпосередньо закладеній основоположними міжнародними договорами, так званому "первинному європейському праві", про що свідчить неузгодженість в фундаментальних, базових поняттях, як от "Європейський Союз" та "Європейські Співтовариства" (досі не зрозуміло, чи включає "Європейський Союз" в себе Європейські Співтовариства та чи має він самостійний юридичний статус), "Рада Міністрів" чи "Рада Європейського Союзу*, "асоційоване членство в ЄС" чи "асоційовані відносини" тощо.

2. Велика кількість норм первинного права ЄС застаріла та втратила чинність, а також чинні норми первинного права ЄС треба тлумачити у зв'язку з рішеннями Суду ЄС, які надали цим нормам значення, що безпосередньо не випливає з тексту основоположних договорів.