Розділ «Співробітництво України з Європейським Союзом»

- 25 % учнів встигають поєднувати роботу з навчанням протягом останніх трьох років навчання в школі;

- середня погодинна оплата праці підлітків, за даними Міністерства праці, становить 4,93 долара.15

Цим самим досягається повага до підприємництва, виховується бажання після закінчення навчального закладу працювати в підприємницькому секторі економіки.

В Україні у 2005 р. діяло 312 тисяч малих підприємств. Ще з часів СРСР традиційно акцент ставився на підтримку великих фабрик, заводів, землеволодіння. В країнах Європейського Союзу на кінець XX ст. нараховувалось понад 18 млн. підприємств. Малі та середні підприємства складали серед них 98,8%. Якраз вони виробляють половину валового внутрішнього продукту країн Європейського Союзу і забезпечують роботою майже 66% населення Європи .

Значного розвитку малого і середнього бізнесу домоглися ті країни, економічне становище яких ще недавно мало відрізнялося від українського, - Польща, У горищна. Чехія. Там він дає вже близько 50% валового внутрішнього продукту. В економіці України частка цього бізнесу, за оцінками експертів, не перевищує 10% .

Практика довела, що малий бізнес найжиттєздатніший. Він є найбільш динамічним та найменш забюрократизованим, чутливим до кон'юнктури, легше пристосовується до будь-яких змін. Малий та середній бізнес виступає економічною основою патріотизму та національної самосвідомості. Він економічно зацікавлений в існуванні сильної національної держави, яка захищає його інтереси як на внутрішніх теренах, так і на міжнародній арені. Середній клас має стати основним носієм інноваційної ідеології, інноваційної психології, інноваційного суспільства. Справа великої політичної, економічної та соціальної ваги - зміцнення його позицій, доведення його питомої ваги в суспільстві до показників країн ЄС. Саме так розвивалися країни, які досягли найбільш відчутних результатів.

Європейський Союз зацікавлений в екологічно безпечній Україні, де склалася надзвичайно важка екологічна ситуація. Україна є однією з найбільш неблагополучних в екологічному відношенні країн Європи. Враховуючи це, Верховна Рада України в 1992 р. оголосила всю територію республіки зоною екологічного лиха. Корені екологічної кризи в Україні - у Чорнобильській катастрофі і непомірному техногенному тиску на довкілля. Що таке Чорнобиль для України? Це близько трьох з половиною мільйонів постраждалих від катастрофи та її наслідків. Це майже 10 % території, що зазнала прямого радіаційного ураження. Це 160 тисяч людей із 170 населених пунктів, яким довелося покинути рідні оселі і переїхати в інші місця. Крім України, аварійні викиди осіли на значній частині територій Російської Федерації та Білорусі. Чорнобильський слід торкнувся мало не всієї північно-західної Європи, Північної Африки, досяг навіть Японії та Канади. На час здобуття незалежності загальна площа України становила менш ніж три відсотки території колишнього Радянського Союзу. Проте на ній було зосереджено чверть усього промислового потенціалу. А це означає, що на Україну припадало близько 25 відсотків забруднення природного середовища.

В радянський час економіка України щороку споживала 1,3 -1,5 млрд. тонн сировинних матеріалів. Значна їх частина поверталася в довкілля у вигляді відходів. У 1991 р. в Україні було накопичено 17 млрд. тонн відходів на території площею в 53 тис. гектарів .

На 2005 р. на території України було зосереджено вже близько 28 млрд. тонн твердих відходів. Вони займали понад 180 тис. гектарів славнозвісних українських грунтів. Значна їх частина, більше 75%, розміщена в екологічно кризових промислових районах країни у Донецькій, Дніпропетровській, Луганській, Запорізькій, Кіровоградській та Харківській областях. У загальній масі нагромаджених відходів співвідношення комунально-побутових та індустріальних відходів становить, за оцінками експертів, приблизно 1:50, тоді як у країнах Європейського Союзу -1:5 9.

У другій половині XX ст. відбулося переміщення масових, дешевих і екологічно небезпечних виробництв із промислово розвинутих країн до Азії (крім Японії), Східної Європи (у т.ч. й України), Латинської Америки та Африки. А високотехнологічні наукомісткі, екобезпечні галузі, навпаки, сконцентрувалися у Північній Америці, Західній Європі та Японії .

Диспропорції у розміщенні продуктивних сил, що мали місце впродовж тривалого часу, призвели до того, що техногенне навантаження на природне середовище в Україні в 4-5 разів перевищувало аналогічний показник розвинутих країн. При цьому об'єм води, що використовувався в технологічних процесах, у 2-5, а на деяких підприємствах - у 10-13 разів перевищував рівень використання порівняно з сучасними технологіями.

Населення Землі потерпає сьогодні від нестачі води. У світі 1 млрд. людей не мають доступу до нормальної питної води, а

2 млрд. не можуть користуватися каналізацією, через що вмирає 6 тисяч дітей щоденно. Одним з найменш водозабезпечених регіонів Європи була й залишається Україна. Створення великих водосховищ на Дніпрі з метою забезпечення електроенергією та водою промислових центрів Криворіжжя й Донбасу, а також зрошення сільгоспугідь Причорномор'я і Криму себе не виправдало і призвело до негативних наслідків. Було затоплено і виведено із сільськогосподарського обігу понад 500 тис. гектарів родючих земель. Близько 100 тис. гектарів прилеглих до водосховищ земель опинилися в зоні підтоплення, а вироблення електроенергії гідроелектростанціями дніпровського каскаду становило менш ніж 4 відсотки загальнодержавного обсягу. Масовими стали явища "цвітіння" води й руйнування берегів21.

За науково обґрунтованими рекомендаціями, до активного сільськогосподарського обробітку слід залучати не більше третини території. Стільки ж має бути відведено для іншої-господарської діяльності, а 1/3 має залишатися у природному стані. Цим забезпечується екологічна рівновага у природі. У більшості економічно розвинутих країн з інтенсивним аграрним виробництвом цього принципу, як правило, дотримуються.

Рівні сільськогосподарської освоєності та розораності території України є значно вищими, ніж у країнах ЄС, а лісистості, навпаки, - становлять лише 16% порівняно з 33% в ЄС. В Україні сільськогосподарські угіддя займають до 70 % від загальної площі, а у Франції, наприклад, - 30,8 %. 70 % - це один з найвищих показників у світі. Тобто ця частина навколишнього середовища знаходиться під регулярним антропогенним тиском. Отже, необхідно майже в 1,5 рази зменшити частку сільськогосподарських угідь і орних земель, а частку природних угідь довести до 1/3 земельної площі країни.

Результатом високої аграрної освоєності та розораності земельного фонду, екстенсивного господарювання і деградації сільськогосподарських угідь є надзвичайно низький рівень їх продуктивності. Виробництво валової продукції сільського господарства в розрахунку на 1 га сільськогосподарських угідь в Україні в останні роки становило в середньому 270 євро, тоді як у країнах Євросоюзу - понад 2 тис. євро. Отже, землемісткість вітчизняного сільського господарства в середньому є у 8 разів вищою, ніж у країнах ЄС .

Вплив людини на природу постійно посилюється. Світове промислове виробництво за останні 100 років зросло більше, ніж у 100 разів. Відповідно аналізу академіка Петрянова-Соколова, за останні 70-80 років забрудненість повітря зросла в 100 тис. разів. За цей же час людство втратило близько 500 млрд. тонн грунту -родючого ґрунтового шару на орних землях. Це приблизно відповідає втраті оброблюваних земель Індії. Професор Є.Д. Яхнін вважає, що для створення шару грунту в 1 см. потрібно 1000 років. Винищуються ліси, продовжується спустошення земель. Пустеля Сахара просувається на Південь з швидкістю 1,5 км. в рік. Щодня на планеті зникає один вид тварин і один рослин. Головна причина зникнення багатьох видів - господарська (і не тільки!) діяльність людини.

Цивілізація тіснить природу. За масштабами свого впливу на природу 6 млрд. наших сучасників рівні приблизно 60 млрд.людей кам'яного віку. Від людини залежить життя на планеті Земля. Звертати увагу на те, що людина - частина, дитя природи, її вінець. Руйнуючи природу, людина зменшує свої життєві шанси. Біосфера (оболонка Землі) може існувати без людини. Людина ж існувати без біосфери не здатна. Людство зможе існувати в майбутньому, лише коли візьме на себе відповідальність за розвиток біосфери. Вражає те, наскільки невеликий простір поширення життя на землі: всього декілька десятків метрів ґрунтового шару, близько 11 км океанських глибин і 10-15 км атмосфери. Такий простір, де народжується, розвивається і вмирає 1,5 мільйона видів тварин і 350 тисяч видів рослин, поширених сьогодні на планеті. Втручання людини в природу призводить до того, що об'єктом науки стає вже не пізнання світу, а передбачення наслідків втручання в нього.

Одним з перших, хто наголосив на нерозривному зв'язку природи й людини був мислитель величезної величини, видатний вчений-природознавець, засновник геохімії, біохімії, радіогеології В.І. Вернадський (1863-1945 рр.). Іменем В.Вернадського названо мінерал - вернадіт. Його праці - одна з важливих основ розв'язання проблем навколишнього середовища. Він підкреслював необхідність навчатися гармонійному співіснуванню з природою, зберігати рівновагу між нею і людиною. В.Вернадський створив вчення про ноосферогенез - про гармонійне поєднання антропосфери і біосфери. Це вчення - філософська та фундаментальна база для єднання людства у творенні екологічно збалансованого суспільства. В.Вернадський говорив: "Людство стає потужною геологічною силою. І перед ним, перед його думкою і працею постає питання про перебудову біосфери в інтересах людства як єдиного цілого, що вільно мислить".

Сьогодні потрібно повертати не тільки цінності, які виробила християнська релігія, але і ті цінності; які створили більш далекі предки українців — дайбожичі, або - язичники. Оті любили природу і берегли її. Вони обожнювали рослинний і тваринний світ, сонце як джерело життя, землю як годувальницю всього живого. Ще до запровадження християнства слов'яни святкували Різдво як народження сонця (7 січня), народження місяця (14 січня) і народження води - 19 січня. Це тільки з часом ці свята набули християнського звучання: Різдво Христове, Василя та Малайки, Йордань.