Розділ «ТЕМА 5. СОЦІАЛЬНО-ПЕДАГОГІЧНА РОБОТА З ДЕВІАНТНИМИ ДІТЬМИ»

- за орієнтацією відхилень на зовнішнє середовище (сімейні чвари, насильницькі злочини та ін.) або на самого себе (суїциди, алкоголізм та ін.);

- за належністю до тієї чи іншої соціальної групи, статево-віковими особливостями.

Девіація включає в себе делінквентну, девіантну і кримінальну поведінку.

Найпростішим типом девіації є делінквентна поведінка, яка характеризується психологічною схильністю до асоціальних вчинків, які не ведуть до кримінальної відповідальності. Тобто діти скоюють дрібні вчинки, які ґрунтуються на стереотипних діях. Здебільшого - це агресивні насильства вдома і в класі; утечі з дому, вимагання, татуювання, носіння сережок, блукання.

Утечі з дому для сучасних дітей - це реакція на неблагополучие середовище виховання із-за педагогічної некомпетентності батьків, підвищеній комунікативності дітей, впливу товаришів. Діти покидають дім через неправильно вибраний батьками стиль спілкування, емоційну депривацію, за компанію з товаришем.

Насильство у сім'ї - примусовий контроль одного члена сім'ї над іншими, реальна дія або погроза фізичної, психічної, економічної, сексуальної образи та застосування насильства. Найчастіше від сімейного насильства страждають жінки і діти, воно носить комбінований характер і негативно впливає на психічне та фізичне здоров'я. Результатом соціалізації дитини у такій сім'ї є виникає почуття провини, депресії, безпорадність, перебування у стані постійного стресу, фобії, зухвала поведінка неслухняність, втечі з дому.

Конформна поведінка. Конформність - це риса характеру, свідоме прийняття індивідом поглядів, цінностей або норм поведінки певної соціальної групи під тиском зовнішніх обставин та всупереч власним переживанням. Людина - конформіст або жертва соціалізації повністю адаптувалася до середовища, але не здатна протистояти йому. При цьому людина прилаштовує свою поведінку під чужі еталони (негативні чи позитивні для суспільства).

Унаслідок різних стилів конформності можуть сформуватись різні стосунки і стати очевидними певні функціональні або ж дисфункціо-нальні ролі: "ініціатора", "спостерігача", "блазня", "цапа-відбувайла", "блокіратора" та ін.

Дидактогенна поведінка - це поведінка учня, викликана порушенням педагогічного такту з боку вихователя, вчителя, тренера. Дидактогенія виражається страхом (школофобія), пригніченим станом, що негативно відбивається на навчально-пізнавальній діяльності учня, здоров'ї, поведінці.

Татуювання - це мистецтво прикрашати своє тіло за допомогою "вічного малюнку" (пікти). Татуювання зародилося ще в первісному суспільстві. Жінки прикрашали себе тату, щоб захиститися від замовлянь, а чоловіки - щоб показати фізичну силу, мужність. Крім того, татуюванням таврували рабів, злодіїв, злочинців. Воно було знаком племені, вказувало на соціальний статус.

Сучасне татуювання можна розділити на дві категорії. До першої групи належать кримінальні символи і знаки відмінності (військові, морські). Друга категорія - це тату-прикраси, для яких використовують декоративні, любовні, патріотичні, сексуальні, релігійні зображення. Дуже часто символіка носить антихристиянський характер або окультний: перевертні, хрести, вампіри, демони, черепи тощо.

Найбільш схильні роботи собі татуювання молодь, люди мистецтва, ув'язнені. Одні - з метою виділитися з юрби, самовираження, інші

- як ритуал, а представники різних молодіжних субкультур (готи, панки, гомосексуалісти, трансвестити) - як особливий зовнішній знак. Часто татуювання роблять не задумуючись про наслідки. Нанесення тату - процес болючий і небезпечний для здоров'я, тату лишається на тілі на все життя і вивести його безслідно практично неможливо.

Пірсинг як і тату - назавжди. Дірочки для сережок у мочці вуха - це прекрасно, але пірсинг у носі, язику, пупку, сосках та інших інтимних місцях може бути шкідливими для здоров'я, особливо, якщо проведені без дотримання санітарно-гігієнічних вимог.

При несприятливих умовах соціалізації дитини проходить перехід від делінквентної до девіантної поведінки. Девіанта поведінка - відхилення пов'язане з порушенням поведінки відповідно до віку, соціальних норм і правил, характерних для мікросоціуму. Цей тип девіації можна скоріше назвати антисоціальним. Проявом девіантної поведінки є ситуаційно обумовлені поведінкові реакції: викрадення автомобілів з метою отримати матеріальної допомоги; п'янство і наркотизація

- адиктивна поведінка.

Адиктивна поведінка є наслідком прагнення втечі від дійсності шляхом штучної зміни свого стану засобами алкоголю, наркотиків чи певних видів діяльності. Поняття використовується для визначення опису поведінки того, хто вживає токсичні речовини і алкоголь на тому етапі, коли ще не сформована фізична залежність. У дітей до адиктивної поведінки приводить емоційне напруження, пов'язане з батьківською депривацією. Бажання ввійти в адиктивну поведінку спостерігається у людей, які втрачають ідеали у житті, життєві цінності та ціннісні орієнтації, сім'ю, близьких, розчаровуються у професії тощо.

Процес вживання деяких речовин або постійна фіксація уваги на деяких видах діяльності супроводжується розвитком інтенсивних емоцій, змінює психічний стан, який починає керувати людиною, робить її безпорадною, породжує кількісні зміни, приводить до залежності.

Галагузова М.А., Тетерський С .В, Максимова Н.Ю. та ін. подають різну класифікацію речовин, які викликають залежність і сприяють відхиленню у поведінці, порушенню функціонування систем і органів людини, а довготривале їх вживання приводить до деградації особистості. У загальному вигляді усі речовини можна представити як наркотичну субкультуру через шість виді наркотичних речовин:

1. Анальгетики (морфін, кодеїн, опійний мак, героїн та ін.), які використовуються в медицині як знеболюючі засоби, впливаючи на центральну нервову систему.