— РОЗДІЛ ДВАДЦЯТЬ П'ЯТИЙ — Яйце та око

Яйце та око

Оскільки Гаррі не знав, як довго доведеться приймати ванну, щоб розгадати таємницю золотого яйця, то вирішив зробити це вночі, щоб мати часу стільки, скільки буде потрібно. Він збирався, хоч і неохоче, скористатися і з іншої поради Седрика: піти до ванної кімнати старост. Туди дозволялося заходити лише кільком людям, тому навряд чи хтось його там потурбує.

Гаррі ретельно планував свою вилазку, адже колись уночі, коли він прогулювався поза дозволеними межами, його вже був упіймав шкільний сторож Філч. Цього разу він не мав жодного бажання попастися. Звичайно, необхідно взяти плащ-невидимку, але про всяк випадок Гаррі вирішив прихопити ще й карту мародера — найпотрібнішу після плаща річ для порушення правил. Карта показувала увесь Гоґвортс, усі найкоротші відстані й таємні ходи, і, що найважливіше, виявляла людей, котрі перебували в замку, зображаючи їх як маленькі цяточки, підписані іменами. Цяточки рухалися коридорами, тому Гаррі знав би заздалегідь, якби хтось наближався до ванної.

Вночі у вівторок Гаррі вислизнув з ліжка, накинув на себе плащ-невидимку, прокрався сходами донизу і, так само, як і тієї ночі, коли Геґрід показував йому драконів, зачекав, доки відчиниться отвір за портретом. Якраз тоді Рон, що стояв назовні, промовив пароль: "Бананові оладки".

— Щасливо, — пробурмотів Рон, пролазячи назад у вітальню, коли Гаррі проскочив повз нього.

Іти в плащі було дуже незручно: під пахвою Гаррі тримав важке золоте яйце, а просто перед очима — розгорнуту Карту мародера. Та все ж залиті місячним сяйвом коридори були порожні й тихі. Гаррі час від часу зупинявся, щоб перевірити карту й переконатися, що ні на кого небажаного не наскочить. Коли дійшов до статуї Бориса Збитого-з-пантелику — розгубленого чарівника з надітими не на ту руку рукавицями, — то нахилився до дверей праворуч і пробурмотів пароль, що його підказав Седрик — "Соснова свіжість".

Двері зі скрипом відчинилися. Гаррі прослизнув усередину, зачинив двері і скинув плаща-невидимку, роззираючись довкола.

Уже тільки для того, щоб користуватися цією ванною, варто ставати старостою — таке було перше враження Гаррі. У приміщенні, м'яко освітленому прекрасним канделябром зі свічками, усе було зроблене з білого мармуру, зокрема й прямокутна заглибина в підлозі, схожа на порожній басейн. Десь із сотня золотих кранів, прикрашених різнобарвним коштовним камінням, стирчали по краях басейну. Був іще трамплін для стрибків у воду. На вікнах висіли довгі білі лляні завіски. У кутку лежала чимала купа пухнастих білих рушників. На стіні — єдина картина в золотій рамі. На картині була зображена білява русалка, що спала на камені. Її волосся здіймалося над обличчям з кожним видихом.

Гаррі поклав на підлогу плащ, яйце та карту і пройшов уперед, роздивляючись навколо. Його кроки відлунювали в тиші. Ванна була прекрасна, і Гаррі дуже закортіло випробувати крани, однак він ніяк не міг позбутися відчуття, що Седрик його обдурив. Яким дивом усе це могло допомогти розкрити таємницю яйця? Та все ж він поклав один з пухнастих рушників, плащ, карту і яйце на край ванни-завбільшки-як-басейн, тоді опустився на коліна й відкрутив кілька кранів.

Гаррі одразу зрозумів, що з них ринули різні види пінок для ванни, змішані з водою, — таких пінок він ніколи ще не бачив. З одного крана лізли рожеві та блакитні бульбашки, завбільшки як футбольні м'ячі; з іншого — білосніжна піна, така густа, що, як подумав Гаррі, могла б витримати його вагу; ще інший кран пухкав запашними фіолетовими хмарами, які плавали над поверхнею води. Якийсь час Гаррі розважався тим, що відкручував та закручував крани. Найбільше йому сподобався кран, струмінь з якого відбивався від поверхні води великими дугами. Коли ж глибокий басейн наповнився гарячою водою, піною та бульбашками — на що, попри його розміри, пішло дуже мало ласу — Гаррі закрутив усі крани, скинув халат, капці й піжаму і заліз у воду.

У басейні було так глибоко, що Гаррі ледве діставав дна. Перед тим, як повернутися до бортика і, стоячи у воді, подивитися на яйце, він кілька разів проплив туди й назад. Хоч і приємно було плавати в гарячій і пінистій воді між хмарами кольорової пари, однак йому не сяйнуло жодної ідеї.

Гаррі простяг руки, взяв яйце мокрими долонями й відкрив. Несамовите виття й вереск наповнили ванну кімнату, відлунюючи від мармурових стін. Проте ці звуки були й далі незбагненними і здавалися ще гучнішими — через відлуння. Він закрив яйце, переживаючи, щоб воно не привернуло увагу Філча. На мить навіть подумав, що саме таким міг бути Седриків задум — і тут почувся голос. Гаррі від несподіванки підскочив, яйце випало у нього з рук і з голосним цоркотом покотилося по підлозі.

— Я б на твоєму місці спробувала покласти його у воду.

З подиву Гаррі ковтнув добрячу порцію бульбашок. Відпльовуючись, він підвівся й побачив привид напрочуд похмурої дівчинки, що сиділа, схрестивши ноги, на одному з кранів. Це була Плаксива Мірта, чиї схлипування завжди долинали зі зливної труби в туалеті, що на три поверхи нижче.

— Мірто! — обурився Гаррі. — Я ж... неодягнений!

Піна була така густа, що це навряд чи мало значення, однак у Гаррі склалося враження, що Мірта шпигувала за ним з першої секунди, як він сюди зайшов.

— Я заплющила очі, коли ти залазив у воду, — сказала вона, моргаючи очима за масивними лінзами окулярів. — Ти мене не провідував років сто!

— Ну, так... — збентежився Гаррі, трохи підгинаючи коліна, щоб Мірта таки напевне не бачила нічого, крім його голови. — Мені ж не можна заходити у твій туалет. Він же дівчачий.

— Колись це тебе не турбувало, — сказала Мірта сумно. — Колись ти стовбичив там довгенько.