РОЗДІЛ VI РОЗПОВІДІ ПРО ДИВОВИЖНІ ЗЦІЛЕННЯ

РОЗПОВІДІ ПРО ДИВОВИЖНІ ЗЦІЛЕННЯ

ДВА ЧУДОТВОРНИХ МОНАСТИРІ — ЛУРД І ЛХАССА

У Франції, недалеко від Піренейських гір, є маленьке місто, яке зветься Лурдом.

В цьому місті налічується близько семи тисяч мешканців. Але щороку до нього сходиться з різних католицьких країн щонайменше півмільйона чоловік. Ідуть тут люди з усіх кінців Франції, з Італії, Іспанії, з деяких німецьких земель. Ідуть багаті й бідні, голодні й ситі. Ідуть всі ті, хто вірує в католицьку церкву та її первосвяшеника, римського папу і в католицьких святих[26].

Що ж спонукає всіх цих людей іти до Лурда? Їх спонукає іти туди віра, і насамперед віра в чудеса. Дехто шукає порятунку, інші втіхи, а декотрі просто зцілення від різних недугів і хвороб. Недалеко від Лурда є печери у вапняковій горі. В одній з цих печер, як розповідають католики, у 1858 році сталося чудо: чотирнадцятирічна дівчина Бернадетта Субіру бачила видіння: до неї з’явилась сама богородиця. На спогад про це видіння в печері поставлено зображення святої діви. Тут же поблизу є чудодійне джерело. Недалеко від печери збудовано кілька красивих церков, каплиць і монастирів. Усе це католики поважають як великі святині. Заради оцих святинь і сходяться до Лурда богомольці.

Тут справді відбуваються немовби чудесні зцілення. Бували випадки: сюди приносили слабосилих, і вони починали ходити. Ті, що втратили зір, починали бачити. Хворим на тяжкі хвороби ставало легше, а дехто і зовсім одужував. І це робилось і робиться досі перед очима у всіх. Віруючі католики показують на свої святині і кажуть: «От бачите, бачите, бувають же чудеса на землі!»

А в той самий час подібне до цього діється і на іншому кінці землі — в Азії. Є там у Тібеті місто Лхасса. В цьому місті височить великий буддійський монастир Потала. До того монастиря теж сходяться сотні тисяч богомольців. Католики вважають їх язичниками й ідолопоклонниками, так само як і вони католиків.

У Поталі живе далай-лама, духовний глава всіх буддистів-ламаїтів, тобто тих, хто вважає далай-ламу втіленням Будди на землі. В Лхассі є зображення буддійських богів і святих. Є й мощі буддійських угодників, їхні ікони і статуї. їм поклоняються сотні тисяч богомольців. Від цих святинь і мощей дістають порятунок, очищення і зцілення віруючі в них люди.

У кожного народу є свої святині і свої угодники. І ці святині й угодники теж дають зцілення, причому зовсім не вигадані, а справжні.

Чому ж вони бувають? Щоб відповісти на це питання, треба добре розглянути і дослідити, за яких же обставин такі зцілення відбуваються. Хто, власне, зціляє? Від яких хвороб зціляє? Чи на довго зціляє? Чому саме зціляє? На всі ці питання дуже цікаво дістати відповіді, і відповіді точні, цілком певні, так щоб відносно зцілень не лишалось ніяких сумнівів. Коли будуть такі відповіді, стане зрозумілим і ясним, чому різні чудотворці зціляють у всіх народів і в усі часи.

ДИВОВИЖНІ ЗЦІЛЕННЯ НА МОГИЛІ КАТОЛИЦЬКОГО ДИЯКОНА

Дивовижні зцілення, без будь-яких ліків, справді бувають. Про це розповідають не тільки старовинні, а й нові книги. Наприклад, такі події відбувалися в Парижі з 1728 по 1739 рік на могилі католицького диякона Франсуа де Парі. Про цього диякона варто розповісти.

Народився він у 1690 році, в дворянській сім’ї. У сім років батьки віддали його в пансіон. Уже там дитина відзначилась великою набожністю, незвичайною для її років. Але порядки були в училищі погані, учні ненавиділи свій пансіон і вирішили спалити його. В цій справі брав участь і Франсуа. Пожежа не вдалася; але з цього часу молодого Парі почала мучити совість. Він сам наклав на себе єпітимію і, незважаючи на свій дитячий вік, твердо переносив її. Нерідко він гірко ридав від каяття і при цьому вигукував різні вислови з книги Іова.

Коли Франсуа минуло двадцять років, він усупереч волі батьків віддав себе служінню богу, вступив до духовної семінарії, де почав вивчати «святе письмо» і різні католицькі богословські науки. Крім того, він посилено вбивав свою плоть. Коли помер батько, Франсуа роздав бідним свою частку спадщини. Незабаром він став дияконом, а звання вище цього Франсуа і не хотів мати. Не захотів він бути і монахом, оселився в бідняцькому районі Парижа і почав допомагати бідноті. Все життя Франсуа де Парі присвятив добрим справам, а про себе не думав. їжа його складалася з кількох крутих яєць і супу, який давала йому сусідка. За це диякон носив їй щоранку воду. Він страшенно бідував. Незабаром нестатки призвели його до тяжкої хвороби. Тіло Франсуа покрилось ранами. Від виснаження він і помер у 37 років.

ЯК І ЧОМУ ВІРА ЗЦІЛЯЄ

З травня 1728 року диякона поховали на маленькому цвинтарі Сен-Медар.

В той самий день над його труною сталося чудо: якась мотальниця шовку, Мадлена Беньї, зцілилася. В неї вже давно відібрало ліву руку. Мадлена бачила, як принесли труну, в котру мали покласти диякона. Коли його туди поклали, Мадлена трохи нахилилась над труною, щоб потерти об нього хвору руку, перш ніж на мертвого покладуть покров. Згодом вона пішла додому. А коли Мадлена ввійшла в свою кімнату, раптом сталося чудо: хвора рука почала діяти. Мадлена відразу стала розмотувати шовк обома руками. Слабість минула зовсім і назавжди.

Що це була за слабість? Від якої причини її рука не діяла? Мадлена Беньї була жінкою дуже нервовою. Вона давно хворіла на істерію[27]. При цій хворобі і мозок, і нерви дуже чутливі і легко збуджуються від зовсім не значних причин. Від таких же причин вони іноді дуже слабнуть і навіть перестають діяти.

Щоб людина могла рухати рукою або ногою за своїм бажанням, треба щоб були здорові нерви (2), які йдуть від мозку (1) до руки (3) або ноги, а також і сам мозок (див. мал.). Коли людина рухає рукою, то від мозку іде до руки по нерву наче струм особливе подразнення, ніби наказ. Воно йде до м’яза, за допомогою якого рука ворушиться. М’яз — значить м’ясо. М’язи перекинуті від однієї кістки до іншої. Кінці їх прикріплені до кісток. Коли м’яз скорочується, тобто стає коротшим, але товщим, кістка підтягується до кістки, а від цього рука рухається. А стає м'яз коротшим тоді, коли до нього доходить по нерву наказ (тобто струм) від мозку. Нерви, по яких іде подразнення від мозку до м’яза, звуться руховими. Якщо цей нерв перерізати, м'яз назавжди залишиться нерухомий. Те саме буде, якщо нерв захворіє. Так само рука не рухатиметься, якщо захворіє те місце мозку, де починається руховий нерв. Оце саме нерідко і трапляється з тими, хто хворіє на істерію. Від цієї хвороби не діяла рука і в Мадлени Беньї. Ніяких пошкоджень мозку і нерва у неї не було. Вся її хвороба полягала тільки в тому, що достатньо не подразнювалася та ділянка мозку, від якої ідуть рухомі нерви до руки, оскільки в ній виник стійкий осередок гальмування. Нервові шляхи, які з’єднують цю ділянку з рештою ділянок мозку, наче забились; ця ділянка немов відділилась од решти мозку і більше не діставала від нього подразнень. Струми з неї до руки стали слабшими; м’язи, кінець кінцем, теж перестали скорочуватись, і тому рука нерухомо повисла. Але це було тільки до певного часу. Щоб рука знову почала діяти, потрібне було нове збудження мозку, здатне усунути гальмування. Тоді шляхи до того місця мозку, від якого йдуть нерви до руки, відновилися, і рука почала діяти, як і раніше, — в зв’язку з загальною діяльністю мозку.