Розділ «О»

Офіцерський корпус Армії Української Народної Республіки (1917—1921)
ОВЧАРЕНКО Леонтій

(?-?) — командир полку Дієвої армії УНР.

Останнє звання у російській армії — поручик.

Овчаренко Леонтій, фото 1918 року (За Державність. — Каліш. — 1936)

У 1918 р. — значковий 4-го Сірожупанного полку Армії Української Держави. У лютому — березні 1918 р. — командир панцерного загону Гайдамацького Коша Слобідської України та 3-го Гайдамацького полку. З 20.01.1919 р. до 13.04.1919 р. — командир 4-го Сірожупанного полку Дієвої армії УНР. З 13.04.1919 р. — член нагородної комісії при штабі Північної групи Дієвої армії УНР. Станом на 16.08.1919 р. — командир панцерного потягу «Правобережний». Подальша доля невідома.

Прохода В. Записки до історії Сірих (Сірожупанників)// За Державність. — Каліш. — 1929. - № 1. — С. 92–117.

ОДРИНА Дмитро

(1892—16.11.1919) — начальник санітарної управи Дієвої армії УНР.

Народився у с. Телешівці Білоцерківського повіту Київської губернії. Закінчив земське фельдшерське училище в Києві, медичний факультет Київського університету (1916). Керував санітарним потягом на фронті під час Першої світової війни.

Одрина Амитро, фото 1918 року (з видання: Українські лікарі. — Львів. — 1994. — Т. 1)

На II Всеукраїнському військовому з'їзді 05–11.06.1917 р. був обраний членом Українського Генерального Військового комітету. З кінця липня 1917 р. — завідувач санітарно-медичного відділу. З 04.12.1918 р. — начальник санітарної управи військ Директорії, згодом — Дієвої армії УНР. З червня 1919 р. — міністр охорони здоров'я та заступник голови ради міністрів УНР. Помер від тифу у Камянці-Подільському.

Українські лікарі. — Львів. — 1994. — Т. 1. — С. 160; Капустянський М. Похід українських армій на Київ — Одесу в 1919 році; Маланюк Є. Уривки зі спогадів. — Київ. — 2004. — С. 153.

ОКАЕМІВ (Окаемов-Туманов) Олександр Олександрович

(?—09.1970) — старшина Дієвої армії УНР.

Окаемів Олександр, фото 1909 р. (з приватної колекції)

Народився у Бобруйську. Станом на 01.01.1910 р. — підпоручик лейб-гвардії Санкт-Петербурзького полку (Варшава). Закінчив один курс Військової академії Генерального штабу (1917). У 1917 р. — помічник начальника оперативного відділу штабу 39-го армійського корпусу. Був нагороджений орденом Святого Георгія IV ступеня. Останнє звання у російській армії — підполковник.

У 1918 р. — начальник відділу штабу 4-ї кінної дивізії Армії Української Держави. З 05.01.1919 р. — начальник штабу 4-ї кінної дивізії Дієвої армії УНР. З березня 1919 р. — командир 2-го запасного кінного полку Дієвої армії УНР та летичівський повітовий військовий комендант. Станом на 26.09.1919 р. — старшина для доручень при інспекторі кінноти Дієвої армії УНР.

У жовтні 1919 р. перейшов до Збройних Сил Півдня Росії. У подальшому — білоемігрант. Помер та похований у м. Ніцца (Франція).

ЦДАВОУ. — Ф. 1078. — Оп. 2 — Спр. 37, загальний список старшин Генштабу складений 21.11.1918. — С 55-зв. — 56; Незабытые могилы. — Москва — 2004 — Т 5. — С. 212.

ОЛЕКСАНДРІВ Микола Алімпійович

(?—?) — підполковник Армії УНР.

Станом на 01.01.1910 р. — штабс-капітан 123-го піхотного Козловського полку (Курськ). Останнє звання у російській армії — підполковник.

З 01.08.1920 р. — помічник начальника постачання Дієвої армії УНР. Подальша доля невідома.

Сторінки


В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Офіцерський корпус Армії Української Народної Республіки (1917—1921)» автора Тинченко Я.Ю. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „О“ на сторінці 1. Приємного читання.

Запит на курсову/дипломну

Шукаєте де можна замовити написання дипломної/курсової роботи? Зробіть запит та ми оцінимо вартість і строки виконання роботи.

Введіть ваш номер телефону для зв'язку, в форматі 0505554433
Введіть тут тему своєї роботи