РОЗДІЛ IX РЕНТНА ПЛАТА ЗА ТРАНСПОРТУВАННЯ НАФТИ І НАФТОПРОДУКТІВ МАГІСТРАЛЬНИМИ НАФТОПРОВОДАМИ ТА НАФТОПРОДУКТОПРОВОДАМИ, ТРАНЗИТНЕ ТРАНСПОРТУВАННЯ ТРУБОПРОВОДАМИ ПРИРОДНОГО ГАЗУ ТА АМІАКУ ТЕРИТОРІЄЮ УКРАЇНИ

Стаття 251. Платники рентної плати

251.1. Платниками рентної плати є суб’єкти господарювання, які експлуатують об'єкти магістральних трубопроводів та надають (організовують) послуги з транспортування (переміщення) вантажу трубопроводами України.

251.2. Платником рентної плати за транзит природного газу територією України є уповноважений Кабінетом Міністрів України суб’єкт господарювання, який надає (організовує) послуги з його транзиту територією України.

251.1. Згідно з п. 14.1.215 ст. 14 розділу I цього Кодексу визначені такі види рентної плати: рентна плата за транзитне транспортування трубопроводами природного газу територією України, рентна плата за транспортування нафти магістральними нафтопроводами територією України, рентна плата за транспортування нафтопродуктів магістральними нафтопродуктопроводами територією України, рентна плата за транзитне транспортування трубопроводами аміаку територією України.

Правові, економічні та організаційні засади діяльності магістрального трубопровідного транспорту визначені Законом України від 15.05.1996 р. № 192 «Про трубопровідний транспорт» та Законом України від 12.07.2001 р. № 2665-ІІІ «Про нафту і газ». Згідно з нормами цих законів магістральний трубопровідний транспорт має важливе народногосподарське та оборонне значення і є державною власністю України. Державне управління у сфері трубопровідного транспорту здійснюють центральні та місцеві органи державної виконавчої влади, представницькі органи та органи місцевого самоврядування в межах їх компетенції відповідно до чинного законодавства України.

Деякі терміни, які вживаються у ст. 251.1, визначені у ст. 14 розділу I цього Кодексу: «рентна плата» (п. 14.1.215), «платник рентної плати» (п. 14.1.149), «вантаж» (п. 14.1.21), а окремі — у значенні, наведеному у ст. 1 Закону України від 15.05.1996 р. № 192 «Про трубопровідний транспорт» та ст. 1 розділу I Закону України від 12.07.2001 р. № 2665-III «Про нафту і газ»:

— магістральний трубопровід — технологічний комплекс, що функціонує як єдина система і до якого входить окремий трубопровід з усіма об’єктами і спорудами, пов’язаними з ним єдиним технологічним процесом, або кілька трубопроводів, якими здійснюються транзитні, міждержавні, міжрегіональні поставки продуктів транспортування споживачам, або інші трубопроводи, спроектовані та збудовані згідно з державними будівельними вимогами щодо магістральних трубопроводів;

— транспортна послуга — виробничі операції з приймання, переміщення, здавання, тимчасового зберігання і перевантаження нафти, газу та продуктів їх переробки;

— транзит нафти, газу та продуктів їх переробки трубопроводами — переміщення відповідно до укладених угод магістральними трубопроводами територією України між прикордонними пунктами приймання та здавання або на перевалювальні комплекси нафти, газу та продуктів їх переробки, що надійшли з території інших держав і призначені для споживачів за межами України, а також переміщення магістральними трубопроводами нафти, газу та продуктів їх переробки, пов’язане з наданням послуг з тимчасового їх зберігання або переробки на території України з подальшим переміщенням за її межі;

— внутрішня транспортна послуга — переміщення територією України нафти і газу та продуктів їх переробки як власного виробництва, так і тих, що надійшли з інших країн для задоволення потреб споживачів України.

Главою 32 Господарського кодексу України[314] встановлено, що перевезення вантажів — це господарська діяльність, пов’язана з переміщенням продукції виробничо-технічного призначення та виробів народного споживання, у тому числі й транспортування продукції трубопроводами. Водночас таким базовим законом, як Закон України «Про засади функціонування ринку природного газу»[315] визначено, що транспортування природного газу — господарська діяльність на ринку природного газу, що підлягає ліцензуванню і пов’язана з переміщенням природного газу трубопроводами з метою його подальшого зберігання, розподілу або доставки безпосередньо споживачам та замовникам, крім транспортування внутрішньопромисловими трубопроводами (приєднаними мережами).

Господарським кодексом України до допоміжних видів діяльності, пов’язаних з перевезенням вантажу, віднесено транспортну експедицію.

З огляду на викладене, платниками рентної плати визнаються суб’єкти господарювання, які експлуатують об’єкти магістральних трубопроводів, а також суб’єкти, що надають відповідні транспортно-експедиційні послуги під час транзитного транспортування газу територією України.

Стаття 252. Об’єкт оподаткування

252.1. Для нафти та нафтопродуктів об’єктом оподаткування є їх фактичні обсяги, що транспортуються територією України у податковому (звітному) періоді.

252.2. Для природного газу та аміаку об’єктом оподаткування є сума добутків відстаней відповідних маршрутів їх транспортування (переміщення), узгоджених між платником рентної плати та замовником на відповідний податковий (звітний) період, на обсяги природного газу та аміаку, транспортованих (переміщених) кожним маршрутом транспортування.

252.1. Статтею 1 розділу I Закону України від 12.07.2001 р. № 2665-III «Про нафту і газ» визначено термін «нафта» — це корисна копалина, що являє собою суміш вуглеводнів та розчинених у них компонентів, які перебувають у рідкому стані за стандартних умов (тиску 760 мм ртутного стовпа і температури 20 °C), і є товарною продукцією.

Нафтопродукт — продукт, отриманий під час перероблення нафти, газового конденсату або їх суміші, за винятком продуктів нафтохімії.

Поняття «обсяг вантажу» визначено п. 14.1.127 ст. 14 розділу I цього Кодексу як обсяг за договором між перевізником та вантажовідправником.