Розділ 1. СКОТАРСТВО

1.1. Значення великої рогатої худоби у виробництві продукції тваринництва

Молочне і м'ясне скотарство серед галузей тваринництва посідає провідне місце. Це зумовлюється не тільки кількістю худоби в господарствах України, а й високою питомою вагою молока та яловичини у структурі тваринницької продукції. Велика рогата худоба характеризується різнобічною продуктивністю. У структурі продукції галузі скотарства 99 % становить молоко та близько 50 % - м'ясо. Після забою великої рогатої худоби одержують цінну шкірну сировину, використовують кров, ендокринні залози, з яких виготовляють цінні лікарські препарати, шлунково-кишковий тракт, жирові відкладення на внутрішніх органах.

Вміст шлунково-кишкового тракту перетворюють у вітамінну продукцію для птахівництва і свинарства, а сам цей тракт стає сировиною для ковбасної промисловості. Внутрішнє сало стає важливим компонентом парфумів та високоякісного мила, а кістки після обвалювання туш використовуються при виробництві м'ясо-кісткового борошна та іншої продукції. Отже, при забої худоби йде в діло майже вся маса органічної речовини тіла тварин. Велику рогату худобу можна використовувати як робочу тяглову силу. Від великої рогатої худоби одержують також гній - незамінне органічне добриво для підвищення родючості ґрунту. За оцінками американських вчених, кожна тонна гною, внесеного у грунт, забезпечує зростання врожайності у середньому на п'ять доларів. Коливання в конкретних випадках зумовлюються родючістю та нормами внесення органічного добрива. Економіка виробництва молока і м'яса в ряді господарств сформовується по-різному. Прибутковою галузь скотарства була на тих фермах, де забезпеченість кормами, приміщеннями та технологіями зумовлювали одержання високої продуктивності. За сучасних умов переходу України на ринкові відносини відбувається і реорганізація фермерських господарств, мета якої - перехід до прибуткової галузі. Молочна продуктивність великої рогатої худоби значно переважає показники інших сільськогосподарських тварин. У ряді господарств України удій на корову становить 6000-9000 кг в рік. Від корів-рекордисток одержують понад 25 000 кг молока за лактацію, а за життя 150 000 кг і більше. Світовий рекорд щодо надою 25 247 кг належить корові голштинської породи Бічер Арлінда Елин, а вищий добовий 110,9 кг - Убре Бланки. За раціональної повноцінної годівлі молодняку середньодобові прирости становлять 1500-2000 г. Молоко є основним видом продуктивності. Воно містить легкоперетравні найпотрібніші поживні речовини для тварин і людини. Перетравність поживних речовин молока досягає 98 %. З молока виготовляють масло, сир, молочнокислі, інші продукти та казеїн - сировину для промисловості. Яловичина, будучи цінним харчовим продуктом, що дає велика рогата худоба, у загальному виробництві м'ясних продуктів становить 45-47 %. Між тваринництвом і рослинництвом у сільському господарстві існує тісний взаємозв'язок: чим інтенсивніше землеробство, тим вищою буде продуктивність тваринництва, і навпаки, чим вища продуктивність тваринництва, тим інтенсивнішим повинно ставати землеробство.

У дореволюційний та довоєнний періоди в Україні розводили кілька порід великої рогатої худоби молочного і комбінованого напрямків продуктивності. Найбільше розповсюдження мали сіра українська, червона степова, симентальська, чорно-ряба, білоголова українська породи. М'ясної худоби в Україні не розводили. В повоєнний час в Україну почали інтенсивно завозити чорно-рябих голландських, англерів, монбельярдів, голштинів та інших тварин порід молочного напрямку продуктивності, а також - поголів'я м'ясних порід для створення самостійної галузі м'ясного скотарства. В 1916 році в господарствах України нараховувалося всього 7,9 млн. голів великої рогатої худоби, а на 100 душ населення припадало 29,4 голови. За роки громадянської війни поголів'я великої рогатої худоби значно зменшилося і було відновлено тільки у 1928 році як за загальною кількістю, так і у розрахунку на 100 душ населення та на 100 га сільськогосподарських угідь. Найбільшої кількості поголів'я великої рогатої худоби з розрахунку на 100 душ населення і на 100 га сільськогосподарських угідь досягло у 1980 р.

В 1990 році на душу населення було вироблено 84 кг м'яса в забійній вазі і 472 кг молока. Підвищення молочної продуктивності корів в 1980-1990 роках на 648 кг зумовлене імпортом в Україну значної частини високомолочних голштинів з США, Канади, Західної Європи, покращенням генетичного потенціалу корів існуючих порід та деяким поліпшенням кормової бази. У свій час в Україні побудували багато нових великих молочних комплексів, а також реконструювали частину існуючих молочних ферм. Вони давали змогу впроваджувати сучасну прогресивну технологію виробництва молока і значно підвищити продуктивність праці. Організація невеликих приватних фермерських господарств дозволяє більш раціонально і продуктивно використовувати сільськогосподарські угіддя.

У зв'язку з переводом скотарства на промислову основу і організацією фермерських господарств виникла необхідність розробити принципово новий підхід до системи вирощування ремонтного молодняку в спеціалізованих господарствах. При цьому повинні бути гарантовані міцне здоров'я і висока технологічність тварин з досить високою продуктивністю. Подальший ріст молочної і м'ясної продуктивності має забезпечити не зростання поголів'я, а підвищення його продуктивності. На черзі зміна співвідношення кількості молочної та м'ясної худоби: різко збільшиться кількість останньої та зменшиться - першої.

В Україні вже є ряд господарств, що одержують від фуражної корови 7000-9000 кг молока і мають середньодобові прирости молодняку 1000-1500 г. Останніми роками у господарствах України використовувалося 36 порід, у тому числі 18 - молочного, 7 - молочно-м'ясного і 11 - м'ясного напрямів продуктивності.

Для забезпечення сталої високої продуктивності галузі потрібно, насамперед, удосконалення племінних і продуктивних якостей порід великої рогатої худоби і виведення нових високопродуктивних ліній та гібридів для промислової технології. На першому плані у зв'язку з цим - підвищення продуктивності і однорідності молочних стад за максимальної пристосованості корів до індустріальної технології. Один із шляхів до цієї мети - ефективне використання глибокозамороженої сперми висококласних бугаїв-плідників та пересадка ембріонів від високопродуктивних корів-донорів. Не меншого значення в цьому плані набуває якісне поліпшення молочної худоби внаслідок ефективного використання генофонду високопродуктивних порід зарубіжної селекції у відповідних природно-кліматичних регіонах України. Так, уперше в нашій державі створена і затверджена в 1992 році молочна червоно-ряба порода, через три роки апробована нова молочна чорно-ряба порода, яку одержали внаслідок відтворного схрещування з використанням голштинів. Генетичний потенціал тварин цих порід за молочною продуктивністю 6000-7000 кг і більше за лактацію. На основі лебединської і бурої карпатської порід створюється бура молочна порода, а у степовій зоні України червона молочна. Збільшення виробництва і поліпшення якості яловичини неможливе без розвитку спеціалізованого м'ясного скотарства. Створення самостійної галузі спеціалізованого м'ясного скотарства дає змогу не тільки збільшити виробництво яловичини, а й регулювати її безперебійне постачання населенню протягом року. Проте в господарствах України частка тварин спеціалізованих м'ясних порід і типів становить лише 0,2 %загальної кількості великої рогатої худоби. М'ясне скотарство як галузь вперше створюється в Україні. В організації і веденні цієї галузі беруть участь близько 200 господарств. Тут організували ферми для розведення м'ясної худоби і вивчення оптимальних технологій її утримання. У 1993 році вперше у вітчизняній практиці апробована і затверджена українська м'ясна, а в 1994 році - волинська м'ясна породи. Для різних природно-кліматичних умов України створені зональні типи м'ясної худоби: знам'янський, поліський, південний. Ведеться робота по створенню асканійської м'ясної породи, що матиме три внутрішньопородних типи: таврійський, причорноморський, кримський. В Україні створено ефективну систему організації племінної справи у скотарстві та управлінні нею: є мережа племінних стад, племпідприємств штучного осіменіння; запроваджено метод отримання консервування та тривалого зберігання сперми плідників; діють селекційні центри та наукові установи, які розробляють прогресивні методи селекції худоби; впроваджено великомасштабну селекцію. Порівнюючи розвиток скотарства в Україні з іншими державами, можна зазначити, що чисельність великої рогатої худоби та її співродичів зростає на земній кулі щорічно на 2 %. За умов інтенсивної технології використовується 300 порід великої рогатої худоби, 121 - зебу і 30 - гібридного походження. Найбільш великим виробником яловичини є США, молока - США, Франція, Німеччина. На долю США припадає 13,5 % світового виробництва молока, Франції - 7,7 %, Німеччини - 5,7 %. Найвищі надої молока в Ізраїлі, США, Нідерландах (понад 6000-8000 кг). Поряд з цим в ряді країн (Ефіопія, Пакистан, Індія, Колумбія та інші) річний надій на корову становить менше 1000 кг.

1.2. Породи великої рогатої худоби на Україні

Сучасні породи великої рогатої худоби за своїми господарсько-біологічними ознаками дуже відрізняються між собою. У зв'язку з цим було запропоновано декілька класифікацій (зоологічна, географічна та ін.), але практичним цілям найбільше відповідає виробнича, в основі якої лежить напрямок продуктивності тварин. Сучасна велика рогата худоба поділяється за напрямом продуктивності на три групи: молочні, комбіновані (молочно-м'ясні і м'ясо-молочні) та м'ясні породи. До молочних порід, які використовуються в Україні, відносяться голландська, чорно-ряба, червона степова, голштинська, білоголова українська, червона польська, українська червоно-ряба молочна, українська чорно-ряба молочна, айрширська, джерсейська, червона датська, англерська; до комбінованих - симентальська, монбельярдська, швіцька, лебе-динська, бура карпатська, пінцгау; до м'ясних - абердин-ангуська, герефордська, казахська білоголова, кіанська, шаролезька, лімузинська, шортгорнська, санта-гертруда, сіра українська, симентальська м'ясного напрямку, українська м'ясна, волинська, поліський тип, знам'янський тип, південний тип.

1.2.1. Породи молочного напряму продуктивності

Голландська порода

Чорно-ряба порода

Голштинська порода

Голштинська порода створена в США та Канаді на основі голландської чорно-рябої відбором за молочною продуктивністю та розвитком. Жива маса голштинських корів 670-720 кг, іноді 815 кг, бугаїв 850-1250 кг, телят при народженні - 40 кг. За екстер'єром корови великі, з довгим тулубом, масть чорно-ряба і червоно-ряба; груди глибокі, середньої ширини; голова довга, суха; шия середньої довжини, тонка з дрібними складками; черево об'ємисте; вим'я велике; кінцівки міцні - тип конституції міцний. Чорно-рябе і червоно-рябе відріддя голштинської худоби майже однакові за продуктивністю і типом.

Висота в холці корів у середньому 144 см, бугаїв - 158-160 см, глибина грудей у корів до 86 см, ширина - до 65 см. Індекс рівномірності розвитку вим'я в середньому становить 42-50 % при швидкості молоковіддачі 2,37 кг/хв. М'ясні якості достатньо високі. Забійний вихід - 55-60 %Удій повновікових корів 6000-8000 кг при 3,5-3,6 % жиру. Створено репродуктори голштинської породи, яка використовується для виведення нових спеціалізованих молочних порід.

Голштинська порода

Червона степова порода

Українська чорно-ряба молочна порода