РОЗДІЛ 8. ІНФОРМАЦІЙНА БЕЗПЕКА ЄВРОПЕЙСЬКОГО СОЮЗУ

Вступ

Інформаційна безпека становить собою складову інформаційної політики держави, відтак, її розгляд є необхідним для розуміння тих процесів, які відбувається в Євросоюзі, прийомів та методів забезпечення інформаційної безпеки, нормативно-правової бази, що регулює суспільні відносини в даній сфері.

1. Коріння європейської єдності

2. Боротьба з кіберзлочинністю

У рамках інформаційного забезпечення національної безпеки, захисту особистої інформації є боротьба з кіберзлочинністю, оскільки це особливо актуальна проблема для країн Європи, що обумовлено високим рівнем комп'ютерної оснащеності різних сфер життєдіяльності суспільства.

Статті 29, 34 Договору про заснування Європейського Союзу, Директива Парламенту і Ради 95/46/ЕС від 24/10/1995 "Про захист приватних осіб у галузі обробки персональних даних та щодо вільного руху таких даних"; Регламент Парламенту і Ради ЄС № 45/2001 від 18/12/2000 "Про захист фізичних осіб у сфері обробки особистої інформації інституціями і органами Співтовариства та про вільний рух такої інформації", Резолюція Ради ЄС "Про законний моніторинг телекомунікацій" (96/3 329/01) від 17 січня 1995 р.- це лише частина нормативно-правових актів Європейського Союзу, що порушують питання боротьби з комп'ютерною злочинністю.

Базовим міжнародним нормативно-правовим документом, що регулює суспільні відносини у сфері боротьби з кіберзлочинністю, є Конвенція Ради Європи "Про кіберзлочинність" від 23 листопада 2001 року.

Європейський Союз лише готується до імплементації Конвенції. Першими кроками на цьому шляху були Спільна Позиція 1999/364/Л НА від 27 травня 1999 року, затверджена Радою ЄС на підставі ст. 34 Договору про заснування ЄС щодо переговорів відносно проекту Конвенції про комп'ютерну злочинність, які відбулися у Раді Європи, та Пропозиції для Рамкового Рішення Ради ЄС щодо атак, спрямованих на інформаційні системи.

Цікавим є той факт, що, аналізуючи нормативно-правові акти ряду країн Європейського союзу, відповідно до яких закріплена відповідальність за передбачені даною Конвенцією діяння, найбільше відповідає конвенціальним нормам Кримінальний кодекс Німеччини.

Отже, відповідно до цієї Конвенції комп'ютерні правопорушення класифіковані на певні групи. Перша група передбачає кримінальну відповідальність за вчинення правопорушень проти конфіденційності, цілісності та доступності комп'ютерних даних і систем, а саме:

1) незаконний доступ;

2) нелегальне перехоплення;

3) втручання у дані;

4) втручання у систему;

5) зловживання пристроями.

Друга група передбачає відповідальність за правопорушення, пов'язані з комп'ютерами, а саме:

1) підробка, пов'язана з комп'ютерами;

2) шахрайство, пов'язане з комп'ютерами.

Третя група - правопорушення, пов'язані зі змістом інформації, а саме правопорушення, пов'язані з дитячою порнографією: