РОЗДІЛ 8. ІНФОРМАЦІЙНА БЕЗПЕКА ЄВРОПЕЙСЬКОГО СОЮЗУ

1) вироблення дитячої порнографії з метою її розповсюдження за допомогою комп'ютерних систем;

2) пропонування або надання доступу до дитячої порнографії за допомогою комп'ютерних систем;

3) розповсюдження або передача дитячої порнографії за допомогою комп'ютерних систем;

4) набуття дитячої порнографії за допомогою комп'ютерних систем для себе чи іншої особи;

5) володіння дитячою порнографією у комп'ютерній системі чи на комп'ютерному носії інформації.

Четверта група включає правопорушення, пов'язані з порушенням авторських та суміжних прав.

До речі, положення даної Конвенції знайшли своє відображення в Законі України "Про внесення змін до Кримінального та Кримінально-процесуального кодексів України" від 23.12.2004 року, відповідно до якого в розділі 16 "Злочини у сфері використання електронно-обчислювальних машин(комп'ютерів), систем та комп'ютерних мереж і мереж електрозв'язку" викладені у новій редакції статті 361 (Несанкціоноване втручання в роботу електронно-обчислювальних машин (комп'ютерів), автоматизованих систем, комп'ютерних мереж чи мереж електрозв'язку), ст. 362 (Несанкціоновані дії з інформацією, яка обробляється в електронно-обчислювальних машинах (комп'ютерах), автоматизованих системах, комп'ютерних мережах або зберігається на носіях такої інформації, вчиненні особою, яка має право доступу до неї), ст. 363 (Порушення правил експлуатації електронно-обчислювальних машин (комп'ютерів), автоматизованих систем, комп'ютерних мереж чи мереж електрозв'язку або порядку чи правил захисту інформації, яка в них оброблюється) Кримінального кодексу України та передбачена кримінальна відповідальність за статтями 361-1 (Створення з метою використання, розповсюдження або збуту шкідливих програмних чи технічних засобів, а також їх розповсюдження або збут), 361-2 (Несанкціоновані збут або розповсюдження інформації з обмеженим доступом, яка зберігається в електронно-обчислювальних машинах (комп'ютерах), автоматизованих системах, комп'ютерних мережах або на носіях такої інформації) та 363 -1 (Перешкоджання роботі електронно-обчислювальних машин (комп'ютерів), автоматизованих систем, комп'ютерних мереж чи мереж електрозв'язку шляхом масового розповсюдження повідомлень електрозв'язку).

3. Регулювання Інтернет-відносин у країнах Європи

Цікавим з точки зору інформаційної безпеки є досвід регулювання Інтернет - відносин деяких європейських країн. Як зазначає Макаренко ЄА., у більшості європейських країнах прийняті (або існують в проекті) закони, що дають можливість притягнути до відповідальності провайдерів хостових послуг за розміщення на їхніх сайтах інформації незаконного змісту; деякі правила обмежують доступ провайдерів до таких джерел інформації. Мережеві оператори не можуть бути притягнуті до відповідальності за зміст інформації, яка передається мережами, однак вони зобов'язані на умовах виданих ліцензій вжити необхідних заходів щодо користувачів і клієнтів, які використовують мережі для передання інформації незаконного змісту. В країнах ЄС також існує практика самоврегулювання хостових послуг: наприклад, у Великій Британії (Фонд "Безпечна Мережа"), у ФРН і Нідерландах прийняті кодекси поведінки та створені незалежні органи самоврегулювання, які розробляють етичні стандарти для змісту інформації та класифікації незаконної інформації. Класифікація інформації незаконного змісту викладена так:

1) використання телекомунікаційних засобів для поширення образливої чи непристойної інформації користувачами підліткового віку (до 18 років);

2) свідоме надання телекомунікаційних послуг для поширення незаконної інформації відповідно до пункту 1;

3) свідоме надання інтерактивних комп'ютерних послуг незаконного змісту;

4) свідоме використання телекомунікаційних засобів для здійснення правопорушення відповідно до пункту 3.

Німеччина прийняла Закон про інформаційні і комунікаційні послуги (1997 р.), в якому визначений статус цифрового підпису, внесені поправки до Карнега кодексу, в закони про авторські права та обмеження на морально шкідливу для молоді інформацію.

Правове регулювання інформації в Інтернет, згідно з доповіддю Міністерства економіки, фінансів та промисловості Франції, повинно:

1) забезпечити свободу комунікації он-лайн;

2) визначити обов'язки постачальників послуг (зокрема, видавців та посередників);

3) запровадити захист інтелектуальної власності в режимі он-лайн;

4) забезпечити ефективне регулювання змісту інформації, що є в мережі Інтернет;

5) забезпечити захист персональних даних;