Особливості стилів прийняття управлінських рішень

Прийняття управлінських рішень

Дослідження показали, що всі психологічні властивості безпосередньо впливають на формування індивідуального стилю прийняття рішень у керівника й побічно на якість прийнятих ним рішень.

Розглянемо найбільш загальні класифікації стилів прийняття рішень за різними ознаками, а саме: 1) співвідношення зусиль менеджера на стадіях розробки й критики альтернатив; 2) ступінь участі підлеглих у процесі прийняття рішень; 3) рівень організації управлінських рішень.

За співвідношенням зусиль менеджера на стадіях розробки й критики альтернатив виділяють 5 найбільш відомих типів рішень залежно від співвідношення зусиль менеджера на стадії генерації та розробки альтернатив (А) і стадії їх критичного аналізу, оцінювання й контролю (АОК). У зв'язку з цим розрізняють інертні, обережні, врівноважені, ризиковані й імпульсивні рішення. Відповідно до них можна виділити п'ять стилів прийняття рішень:

• 1. Інертний (А << АОК). Перебіг процесу пошуку й генерації альтернатив дуже в'ялий, непевний та обережний. Будь-яка нова ідея відразу ж піддається ретельному аналізу, критиці й нескінченним уточненням. Цей стиль характерний для людей, украй невпевнених у собі.

• 2. Обережний (А < АОК). Це більш м'який варіант інертного стилю. Менеджер докладає значних зусиль щодо збирання необхідної інформації, ретельно й критично оцінює всі альтернативи, але водночас виявляє більш високу творчу активність.

• 3. Урівноважений (А = АОК). Він характеризується приблизно однаковим розподілом сил, уваги й активності на двох стадіях прийняття рішень. З одного боку, для цього стилю характерна досить висока активність щодо генерації альтернатив. З іншого - серйозна увага приділяється критиці альтернатив, їх аналізу й корекції.

• 4. Ризикований (А > АОК). Менеджер швидше й легше вигадує, пропонує різні варіанти, ідеї, ніж обмірковує їх, тобто проводить аналіз і "зважування". Ці рішення менш обґрунтовані порівняно з урівноваженими, але можуть бути більш ефектними. Водночас ризики досить великі - рішення можуть призводити до істотних втрат. Тут проявляється основна суперечність між виграшем і ризиком. Максимальний виграш, як правило, можуть забезпечити лише рішення, пов'язані з найбільшим ризиком.

• 5. Імпульсивний (А >> АОК). Характеризується тим, що стадія генерації альтернатив істотно "перевершує" фазу їхнього критичного аналізу й контролю. У цьому разі менеджер дуже легко й швидко вигадує нові ідеї, генерує різні варіанти рішення, однак оцінки і критика не проводяться. Подібний стиль створення рішень характерний для людей з високою самооцінкою, низькими аналітичними здібностями та самоконтролем.

За ступенем участі підлеглих у процесі прийняття рішень виділяють відповідні стилі керівництва, в основі яких лежать різні критерії, такі як взаємини між керівником і підлеглими, структура й складність виконуваних завдань, посадові повноваження керівника, ступінь урахування інтересів організації й людей, способи контролю підлеглих та ін.

Стилі керівництва виступають у ролі стилів прийняття рішень залежно від того, як і якою мірою керівник залучає підлеглих до розв'язання проблем організації.

Розглянемо деякі відомі підходи до виділення стилів прийняття рішень.

1. Класифікація Д. Макгрегора. Одна з перших класифікацій стилів керівництва, побудована на основі "дистанційності" керівників і підлеглих та ступеня участі працівників у прийнятті рішень. Макгре-гор виділив два протилежних стилі: авторитарний, що отримав назву теорія "X", і демократичний - теорія "У". Основні розбіжності цих моделей ґрунтуються на різних уявленнях про природу людини.

Згідно з теорією "X" люди розглядаються як пасивні й ледачі істоти, які уникають відповідальності. За теорією "У" люди - творчі й активні істоти, які прагнуть до відповідальності й досягнення цілей організації, використовуючи для цього самоврядування й самоконтроль.

Для теорії "X" характерний авторитарний стиль керівництва - чіткий поділ праці, ієрархія планування й програмування діяльності, посилений контроль підлеглих з боку менеджерів.

Теорія "У" передбачає демократичний стиль керівництва - праця підлеглих має творчий характер, наповнений інтелектуальними функціями, працівники беруть активну участь у підготовці та прийнятті рішень.

• 2. Класифікація Р. Лайкерта. За основу взято два полярні стилі Д. Макгрегора й доповнено двома новими стилями. Таким чином, Р. Лайкерт виділяє чотири стилі, розташовані на своєрідному континуумі в напрямку зниження авторитарності й зростання демократичності керівництва:

  – Експлуататорсько-авторитарний стиль (<с¥1>>) (неучасть виконавців у підготовці й прийнятті рішень, передача управлінських рішень підлеглим в уже готовому для виконання вигляді, максимальна віддаленість керівників від підлеглих, взаємна недовіра між ними).

  – Прихильно-авторитарний стиль ("¥2") ("м'який" варіант авторитарного стилю керівництва, але існує деяка взаємна довіра, право прийняття всіх важливих рішень керівники залишають за собою, контроль та відповідальність за прийняття рішень частково лягає на підлеглих).

  – Консультативно-демократичний стиль ("71") (найбільш важливі, стратегічні рішення керівник приймає самостійно, відповідальність за прийняття рішень розподіляється).

Сторінки


В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Прийняття управлінських рішень» автора Автор невідомий на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Особливості стилів прийняття управлінських рішень“ на сторінці 1. Приємного читання.

Зміст

  • Вступ

  • Розділ 1. Сутність, природа і класифікація управлінських рішень

  • Основні етапи розробки та прийняття управлінських рішень

  • Класифікація управлінських рішень

  • Розділ 2. Людський фактор психологічні аспекти управлінських рішень

  • Особливості стилів прийняття управлінських рішень
  • Неформальні аспекти розробки рішень

  • Розділ 3. Класифікація методів прийняття управлінських рішень

  • Методи генерації ідей, оцінювання і вибору варіанта рішення

  • Розділ 4. Моделі та методи прийняття оптимальних рішень

  • Математичне програмування як засіб прийняття оптимальних управлінських рішень

  • Задачі лінійного програмування

  • Задачі лінійного цілочислового програмування

  • Розділ 5. Математичні методи розробки рішень у логістичній діяльності

  • Транспортна задача за критерієм часу та декількома критеріями

  • Розділ 6. Використання нелінійного та динамічного програмування в розробці управлінських рішень

  • Динамічне програмування

  • Розділ 7. Експертні методи в розробці управлінських рішень

  • Формування експертних оцінок та оцінка узгодженості експертів

  • Розділ 8. Методи прогнозування розробці управлінських рішень

  • Якісні методи прогнозування

  • Розділ 9. Теорія ігор. Прийняття управлінських рішень в умовах ризику та невизначеності

  • Моделювання ризикових ситуацій в управлінні

  • Ризики

  • Розділ 10. Прийняття стратегічних управлінських рішень

  • Стратегічне мислення і бачення

  • Процес установлення організаційних цілей

  • Розділ 11. Прийняття управлінських рішень у сфері маркетингу

  • Процес стратегічного маркетингового аналізу

  • Обґрунтування стратегічних і тактичних маркетингових рішень

  • Розділ 12. Прийняття фінансових та інвестиційних рішень

  • Моделі управління грошовими потоками

  • Управління інвестиційними рішеннями

  • Методи оцінки, що ґрунтуються на дисконтуванні (NPV, IRR, DPP)

  • Розділ 13. Прийняття рішень у сфері управління персоналом

  • Управлінські рішення щодо професійної діяльності працівників

  • Управлінські рішення у сфері мотивації

  • Розділ 14. Інформаційна підтримка процесу розробки і прийняття управлінських рішень

  • Класифікація інформаційних систем

  • Інформаційні системи підтримки прийняття управлінських рішень

  • Система фінансового моделювання та аналізу Project Expert

  • Література