Таблиця 8.3. Характеристика стилів поведінки на переговорах
| Турбота про особисті інтереси, захист свого "основного напряму" | Прагнення до співробітництва, відкритість для обміну інформацією | Ясність, чіткість і дослівна інтерпретація наведених доказів | Вивчення партнера, психодіагностика його поведінки |
| Компенсація поступок за рахунок одержання іншого зиску | Повага до партнера, прагнення йому допомогти | Вирішення проблеми логічним шляхом | Наголос на внутрішньому значенні спілкування |
| Напад, тиск на партнера, використання драматичних прийомів, затягування перемовин, виведення партнера з рівноваги | Порозуміння між партнерами, встановлення об'єктивних норм чесності, демонстрування довіри | Використання незаперечних фактів, схем, документів, письмових угод, точне визначення термінів | Використання натяків, реплік двозначного характеру |
| Чіткість контракту, його деталізація | Гнучкість контракту, його пристосованість до змін, інтуїтивність | Лівостороннє мозкове вирішення проблем | Правостороннє мозкове вирішення проблем |
| Одна конкретна угода. · Гасло "виграш - програш". Чим більшого домагається одна сторона, тим більше має поступитися інша. Обидві сторони намагаються збільшити свої переваги | Довгострокове договірне співробітництво. · Гасло „виграш - виграш". Під час переговорів створюється сприятлива атмосфера для обміну технічними і технологічними інноваціями у певній галузі, економічною інформацією | Символ „сфокусована світлова пляма". · Спілкування характеризується відносно незначним наголосом на слова та на зовнішній, формальний бік. Основний наголос переноситься на зміст спілкування | Символ „широкий промінь прожектора". Мета спілкування полягає в тому, щоб співчутливо і точно "читати" свого партнера й візуально діагностувати його поведінку та емоції |
Шляхом комбінування зазначених стилів можна встановити чотири квадранти переговорів:
• 1.3 основою на контексті й інтересі. 2.3 основою на змісті й положенні.
• 3. З основою на контексті та положенні.
• 4. З основою на змісті та інтересі.
Суперечності й конфлікти можуть, як правило, з'являтися між партнерами, стилі спілкування яких належать до протилежних квадрантів (1-3; 2-4).
Можливості переговорів залежно від етапу розвитку конфлікту наведені в табл. 8.4:
Таблиця 8.4. Можливості переговорів залежно від етапу розвитку конфлікту
| Напруженість, незгода | Переговори проводити зарано, ще не всі складові конфлікту визначилися |
| Суперництво, ворожість | Переговори раціональні |
| Агресивність | Переговори за участю третьої сторони |
| Насильство, воєнні дії | Переговори неможливі, доцільними є адекватні агресивні дії |
Групи, інтереси яких зачіпаються у конфлікті:
• 1. Первинні групи — порушені їхні інтереси; вони самі беруть участь у конфлікті, але не завжди від них залежить успішне ведення переговорів;
• 2. Вторинні групи — порушені їхні інтереси, але вони відкрито не проявляють свою зацікавленість; їхні дії приховані до певного часу;
• 3. Можуть існувати треті особи, також зацікавлені у конфлікті, але ще більш приховані за зовнішнім проявом одного конфлікту
Загальні рекомендації з вирішення конфліктної ситуації на переговорах такі:
• Визнати факт існування конфлікту, тобто визнати наявність протилежних цілей, методів у опонентів, визначити самих учасників.
• Визначити можливість переговорів. Після визнання конфлікту й неможливості його вирішити "з ходу" доцільно домовитися про можливості проведення переговорів й уточнити, яких саме: з посередником чи без нього і хто може ним бути, щоб він однаково влаштовував обидві сторони.
• Погодити процедуру переговорів. Визначити, де, коли і як почнуться переговори, тобто обговорити строки, місце, процедуру їх ведення, початок спільної діяльності.
• Виявити коло питань, що складають предмет конфлікту. Основна проблема полягає в тому, щоб визначити в спільно використовуваних термінах, що є предметом конфлікту.
• Розробити варіанти рішень. Сторони під час спільної роботи пропонують кілька варіантів рішень з розрахунком витрат по кожному з них та з урахуванням можливих наслідків.
• Прийняти погоджене рішення. Після розгляду можливих варіантів, при взаємному обговоренні й за умови, що сторони дійшли згоди, доцільно це загальне рішення представити в письмовому вигляді: комюніке, резолюції, у договорі про співробітництво тощо. В особливо складних або відповідальних випадках письмові документи складаються після кожного етапу переговорів.
• Реалізувати прийняте рішення на практиці. Якщо спільні дії закінчується тільки прийняттям опрацьованого й погодженого рішення, а далі нічого не відбувається й не змінюється, то це може стати детонатором інших, більш сильних і тривалих конфліктів. Причини, що викликали перший конфлікт, не зникли, а тільки посилилися невиконаними обіцянками. Повторні переговори проводити буде набагато складніше.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Офісний менеджмент» автора Скібіцька Л.І. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Стратегія і тактика ведення переговорів“ на сторінці 2. Приємного читання.
