Вимоги до антикризового менеджера

Офісний менеджмент

Перша група спирається на вивчення й освоєння західних методів управління. У ній переважають "молодіжний" контингент, не обтяжений спогадами про радянське минуле. Тут цінується базова освіта, уміння формувати команди, мотивація.

Друга група орієнтована в більшому ступені на застосування вітчизняних методів, запозичених в істотній своїй частині з радянської господарської практики До цієї групи відноситься звичайно частина досвідчених директорів, частина керівників середньої ланки. Важлива перешкода інституціонального характеру - дефіцит відповідних навичок, що стало наслідком діючого порядку відбору адміністративних працівників, збереження старого мислення, ізоляті від західного професійного світу, комунікаційних проблем, а також відсутності як необхідного обладнання так і особистих стимулів до підвищення кваліфікації чи якісної роботи. Прояви цього дефіциту включають незнання сучасної управлінської теорії і практики, нестачу технічних ноу-хау, а нерідко і ворожість до сучасних методів і технологій управління. Організацію управлінської діяльності в цій групі засновують на командних методах і чіткій виконавської вертикалі. Група орієнтована на навчання на практиці і вважає неприйнятною велику частину західного досвіду для українських умов.

Тисячами підприємств у нашій країні керують люди старшої генерації. Більшість з них — старі не так за віком, як за вишколом. І враховувати проблему так званих "червоних директорів" необхідно. З іншого боку, держава майже нічого не робить для того, щоб стимулювати їх до праці по-новому". Однак наведений поділ (фактично визначений віковим цензом), на нашу думку, є дещо спрощеним.

Будь-яка професійна група не виникає відразу: вона поступово рекрутується з представників інших груп. Те ж відбувається і з менеджерами в Україні, більшість з яких на початку своєї управлінської діяльності мігрували в сферу управління з інших сфер і зуміли пристосувати до цієї сфери найрізноманітніші фрагменти отриманої освіти й життєвого досвіду. Умовно можна виділити кілька сегментів господарських управлінців, що відрізняються за своїм соціальним походженням, освітою, галузевою приналежністю і перспективам закріпитися в цій професійній страті. Менеджери (насамперед, вищої ланки) відіграють вагому роль в українському бізнесі. Отже, можна вибудувати наступну класифікацію груп, що складають вітчизняну бізнес-еліту (описи, що приводяться, можуть слугувати приблизною моделлю для виявлення генезису вищих менеджерів).

"Функціонери": освіта переважно технічна. У минулому — досвід роботи у державних, партійних або комсомольських органах. У школі й інституті активно займалися громадською роботою, для більшості вступ до ВЛКСМ і КПРС був лише засобом кар'єрного зростання. Можна по-різному ставиться до цього досвіду, оцінювати його як далекий від самого духу бізнесу й ефективної організації, однак не можна не визнати, що цей досвід дав його власникові два дуже важливих ресурси: навички керування великими колективами й неформальні зв'язки, що дозволяють успішно втримуватися на плаву в ринкову епоху. У підприємництво "функціонери" увійшли з першою хвилею, відрізняються високою суспільною активністю: беруть участь у роботі бізнес - асоціацій, є радниками державних структур. Моральні принципи "функціорнерів" - твердий прагматизм, цинізм, агресивність, характерне досягнення цілей будь-якими засобами.

"Фізики": освіта технічна (інженерна чи безпосередньо фізична або математична). Часто наявний досвід управління і роботи в НДІ. Практично відсутній досвід роботи в політичних структурах. У радянський період "фізики" не змогли зробити блискучої кар'єри. Типовий шлях — від лаборанта до начальника лабораторії чи структурного підрозділу НДІ. Багато з них у своїй роботі були зв'язані з оборонною промисловістю. З початком ринкових реформ здатні фахівці не з номенклатурної еліти, приречені в радянський час на животіння в якому-небудь НДІ чи КБ, одержали шанс на запаморочливу професійну кар'єру. І самі активні цим скористалися. Коли фізики і математики виявилися не затребувані, вони раптом відчули, що їхнє уміння застосовне у вітчизняному підприємництві, суть якого — конструювання унікальних схем діяльності, у яких тільки частина елементів є, строго говорячи, бізнесом у західному розумінні. Цих людей від радянських керівників відрізняє ініціативність, а від радянської інтелігенції - здоровий прагматизм, їх входження у бізнес орієнтоване на виробничо-впроваджувану діяльність. Потім, після періоду спекуляцій, вони звертаються до біржової діяльності, організують банки і фінансово-інвестиційні компанії. "Фізики" високо цінують порядність у відносинах.

"Керівники": вихідці із середньої ланки управління економікою. В основному мають технічну освіту і досвід керівної роботи в державних підприємствах і міністерствах. Стандартний шлях виробничої кар'єри радянського часу: майстер, інженер, начальник структурного підрозділу, головний фахівець. Галузева орієнтація: будівництво, видобувна промисловість, іноді вузівська практика чи низова партійна робота. Спочатку сфера діяльності в бізнесі пов'язана з орендними і спільними підприємствами, торговими біржами. У кінці 1990 - х рр. "керівники" працювали в керівництві великих торгово-промислових груп, холдингів, торгово-промислових палат, комерційних банків. "Керівники" не демонструють політичну активність, вважаючи, що бізнес і політику не слід змішувати.

"Банкіри" - це професіонали-фінансисти, у минулому службовці банківської системи СРСР. Більшість має вищу фінансово-економічне освіту. "Старі банкіри" очолюють структури, що виросли після реорганізації державних підприємств. Кар'єри "старих банкірів" складалися усередині структур Державного Банку СРСР. "Молоді банкіри" - професіонали, що не встигли досягти великих кар'єрних успіхів у радянський період. Сфера докладання їхніх інтересів - створення фінансових структур практично "з нуля". "Нові банкіри" більш політизовані і вільні у виборі засобів досягнення своїх цілей.

"Директори" ввійшли в бізнес-еліту після приватизації державних підприємств. Мають стандартну кар'єру керівника на радянському підприємстві. У період приватизації стали власниками значних пакетів акцій і змогли стати хазяїнами величезного промислового капіталу, перемістивши в такий спосіб із групи вищих менеджерів у групу власників. Часто "директори" не упевнені в збереженні своїх статусних позицій, а тому не виявляють зацікавленості в розвитку підприємств, які знаходяться в їхньому розпорядженні. Наслідком цього можуть служити зупинки виробництва, скорочення працівників, несвоєчасні виплати заробітної плати. При цьому "директора" активно шукають підтримки в політичному істеблішменті, щоб гарантувати собі збереження зайнятих позицій.

Такі основні групи тих, кого можна об'єднати поняттям "українські менеджери вищого рівня". Ще раз варто підкреслити, що тут не розділено ролі власників і вищих менеджерів, тому що часто ці позиції перетинаються; відбувається також постійна взаємна ротація осіб що знаходяться в складі бізнес-еліти.

Представлена класифікація відноситься до невеликого соціального прошарку, у руках якого сконцентровані основні фінансові, значною мірою інформаційні і політичні ресурси. Більш молоде покоління менеджерів, що були підготовлені останніми роками в стінах факультетів менеджменту і бізнес-шкіл, ще не мають істотного впливу на прийняття рішень в українському бізнесі. Однак варто очікувати, що протягом найближчих п'ятнадцяти років зросте економічна роль людей, що пройшли професійну менеджмент — підготовку і не мають управлінського досвіду в радянській системі. У нової генерації менеджерів будуть інші цінності й установки, а тому ймовірно формування гомогенного бізнес-співтовариства, що пройшло через схожу систему підготовки й об'єднаного іншою ідеологією, ніж та, що сповідається українським бізнесом сьогодні.

На характер сучасного українського менеджменту безумовно впливає організаційне середовище, у якому він формується. Під організаційним середовищем розуміються ті підприємства, що пред'являють попит на менеджерів різного рівня. У залежності від організаційної культури, декларованої і впроваджуваної цими підприємствами, починають виявлятися особливості українського менеджмент-співтовариства. На сьогоднішній день можна виокремити чотири групи організацій, що потребують професійних менеджерів і здатні їх залучити.

Перша група - найбільші успішні українські компанії, створені на базі могутніх державних корпорацій, природних монополій чи великих капіталів. Головною метою цих утворень є боротьба за національне лідерство, а в перспективі - вихід на світові ринки. Ці компанії готові до наймання високооплачуваних керівників, а менеджери в таких корпораціях вбудовуються в складну ієрархію і стають лояльними "людьми організації". Для дослідників доступ у такі організації звичайно закритий, а тому можна тільки здогадуватися про управлінську практику, що має місце в українських монополіях.

Друга група - міжнародні компанії, що активно працюють на українському ринку ("Pepsi-Соlа", "Макдональдс", "Соса-Cola", "Ford" і інші). Кількість компаній у цій групі коливається в залежності від кон'юнктури ринку, їхнє число оцінюється в межах 50 компаній. Мета іноземних фірм - зайняти лідируюче положення на ринках України, порівнянне з тим, що вони займають у світі. Ці корпорації користуються послугами рекрутингових агенцій для добору вищих і середніх менеджерів, при чому вищі менеджери найчастіше іноземці. Як правило, закордонні організації діють на всіх нових ринках відповідно до стратегічних планів, розроблених у головних штаб - квартирах. Тому вони відчувають потребу в педантичних, організованих виконавцях, що не виявляють ініціативи і не прагнуть до інновацій. Звичайно західні компанії намагаються перенести материнську організаційну культуру на український грунт, тому в менеджерів висока заробітна плата і непогані кар'єрні перспективи; однак це супроводжується необхідністю адаптуватися до чужих культурних норм і зразків ділової поведінки.

Третя група - процвітаючі українські компанії, створені в період становлення підприємництва в Україні. Це можуть бути чисто українські фірми і компанії зі змішаним капіталом, але мета у них одна: знайти власний сегмент ринку в Україні. Звичайно цим організаціям потребуються менеджери, здатні приймати неординарні рішення в непередбаченому середовищі вітчизняного ринку.

Четверта група - великі приватизовані підприємства, що складають значну частину українських організацій. У цій групі на різних підприємствах складається неоднозначна ситуація: там, де відбулася зміна керівництва, можуть початися зміни, зв'язані з переміщенням менеджерів, на інших продовжується перманентна криза. У цілому, такі компанії не прагнуть різко змінювати корпус менеджменту і шукають внутрішні джерела для відновлення управлінських кадрів. На таких підприємствах збереглися радянські традиції управління, і менеджерам, які прийшли ззовні, необхідно їх засвоювати.

На основі аналізу соціальних груп, представники яких стали менеджерами, і організацій, що пред'являють попит на менеджерів, можна зробити висновок, що на сучасний момент відсутнє сформоване професійне співтовариство менеджерів в Україні: конкретне організаційне середовище й індивідуальна ділова біографія відкладає свій відбиток на менеджмент-співтовариство. Український менеджер - це на сьогоднішній день продукт двох епох - радянської й тієї, в якій перебуваємо зараз. Його досвід обмежений, але цей досвід не є кінцевою точкою його еволюції. Спеціальна бізнес-освіта є на сьогоднішній день атрибутом деяких представників даної професії, але вже сформувалася групова мотивація, що розглядає цей тип освіти як "престижний", "статусний". Роль бізнес-освіти як системи формування професії на сьогодні виражена слабко і буде зростати в міру того, як випускники цієї системи набуватимуть більш високого статусу у бізнесі.

Науковці виділяють три види менеджменту, які й обумовлюють вимоги до них, хоча на їхню думку "цей термін тут використовується з певними застереженнями", і цю класифікацію пов'язують з можливістю професіоналізації менеджерів. Крім того, ця класифікація сполучує класифікацію управлінців з класифікацією господарських організацій.

Перший вид — це найпоширеніший менеджмент радянської моделі, усе ще властивий не тільки державним організаціям, але і переважній більшості приватизованих підприємств, у яких колишнє керівництво зберегло свої позиції. Сутність і форма управління не перетерпіли тут скільки-небудь серйозних змін, тому здебільшого ці організації переживають глибоку кризу, хоча самі їхні керівники стали за останні роки значно багатші, ніж колись. В умовах усунення твердих обмежень компартійної влади і правової невизначеності вітчизняного ринку тисячі цих керівників обзавелися не тільки валютними рахунками, але і значною нерухомістю за кордоном. Зазначений вид менеджменту не піддається професіоналізації, тобто перетворенню в дійсний ринковий менеджмент, оскільки у цих керівників відсутня мотивація до оволодіння менеджментом (вони все мають) і вони нездатні зробити це (вік, неадекватне утворення, адміністративні стереотипи, незнання іноземних мов, залучення до регіональних кланів тощо). Відповідно більшість організацій, керованих ними, у перспективі приречені.

Другий вид менеджменту — це "менеджмент здорового глузду", ЩО спостерігається в нових приватних структурах, серед керівників яких чимало інженерів, програмістів і ін., але практично немає професіоналів-керівників. Саме серед них дуже поширене сполучення в одній особі вищого керівника і власника (найбільшого акціонера) підприємства, часто - його засновника. їхня мотивація до успішного розвитку свого бізнесу досить сильна, і це — передумова для професійної діяльності цієї групи менеджерів. Багато хто з них прагне одержати другу (управлінську, економічну чи юридичну) освіту. Справа в тім, що на початку реформування бізнес був примітивно простим, рішення для досягнення успіху були очевидними (панував дефіцит) і менеджмент на основі здорового глузду цілком забезпечував нормальне функціонування організації. Знання стратегічного управління, управлінського обліку, маркетингу, фінансового менеджменту й інших "премудростей" західного зразка не були запитані. Але зараз становище змінилося докорінно внаслідок насичення ринку імпортними товарами і загостренням конкуренції.

Сторінки


В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Офісний менеджмент» автора Скібіцька Л.І. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Вимоги до антикризового менеджера“ на сторінці 4. Приємного читання.

Зміст

  • ВСТУП

  • СУТНІСТЬ ТА ОСОБЛИВОСТІ ОФІСНОГО МЕНЕДЖМЕНТУ

  • Сутність, зміст, предмет, об'єкт та особливості офісного менеджменту

  • Завдання менеджера в управлінні діяльністю підприємства. Види та класифікація управлінської діяльності

  • Ролі менеджера

  • Вимоги до менеджерів

  • Мотиви до зайняття менеджерських посад.

  • Розумові здібності

  • Ділові якості

  • Особистісні риси

  • Вимоги до антикризового менеджера
  • СУТНІСТЬ, ЗМІСТ ТА НАПРЯМКИ НАУКОВОЇ ОРГАНІЗАЦІЇ ОФІСНОЇ ПРАЦІ

  • Зміст і напрямки наукової організації праці

  • Складові основи наукової організації праці

  • Режим праці та відпочинку

  • Розподіл і кооперація праці

  • Особливості наукової організації управлінської праці

  • Професійна орієнтація та професійний добір (відбір) працівників

  • ОРГАНІЗАЦІЯ ВЗАЄМОДІЇ ТА ПОВНОВАЖЕНЬ. РОЗПОДІЛ ТА КООПЕРАЦІЯ ОФІСНОЇ ПРАЦІ

  • Складіть повний перелік своїх обов'язків і зробіть це письмово

  • Користування Вашим переліком

  • Вивчіть загальний підхід до вирішення даної проблеми

  • Довідайтеся про здібності й характер кожного з Ваших підлеглих

  • Визначте і використовуйте риси характеру підлеглих

  • Використовуйте передачу частини своїх повноважень так, щоб підсилити загальну взаємну зацікавленість підлеглих

  • Набирайте своїх помічників з урахуванням думки групи

  • Практикуйте передачу частини своїх повноважень при кожній можливості

  • Будьте готові підтримувати підлеглих

  • Беріть на себе відповідальність за всі рішення, які підлеглі прийняли у відповідності з даними їм повноваженнями

  • Влада й повноваження

  • Основні види та принципи професійно-кваліфікаційного розподілу й кооперації управлінської праці

  • Організація взаємин між лінійними й штабними повноваженнями

  • Нормативні акти, які регламентують організацію взаємодії і повноважень

  • Форма й зміст

  • Розподіл функцій між менеджером і підлеглими

  • Організація командної роботи

  • Етичні проблеми лідерів творчих команд

  • Інтрапренерські (командні) структури

  • Подолання опору змінам

  • Запровадження нововведень і трансформація організації

  • Необхідність підтримки трансформації

  • Управління людським фактором

  • Фактор вірогідності

  • Етап 1. Виявлення незадоволеності поточним станом

  • Етап 7. Розробка організаційних механізмів перехідного періоду

  • ПЛАНУВАННЯ ОСОБИСТОЇ РОБОТИ МЕНЕДЖЕРА

  • Методи планування роботи менеджера

  • Вибір пріоритетності справ. Принципи встановлення пріоритетності при опрацюванні управлінських рішень

  • Перспективні, річні, місячні та поточні (оперативні) плани

  • Тайм-менеджмент. Планування часу

  • Раціональні методи і засоби планування і виконання управлінської роботи

  • Планування роботи за допомогою методу "Альпи"

  • Планування за системою Б. Франкліна

  • Типові помилки при організації планування часу

  • Боротьба зі стресами для вивільнення часу менеджера

  • Біологічні

  • Духовні

  • Загальні підходи і стратегія боротьби зі стресом

  • НОРМУВАННЯ УПРАВЛІНСЬКОЇ ПРАЦІ. ОБЛІК ТА АНАЛІЗ РОБОЧОГО ЧАСУ

  • Особливості часу як ресурсу

  • Облік та аналіз робочого часу. Фотографія та само-фотографія робочого дня

  • Раціональне використання часу менеджером

  • Як визначати і виправляти трудові навички

  • Як скласти бюджет часу і не порушити його

  • Практичні поради, що допоможуть перетворити ваш кабінету місце, де можна розумно використовувати свій час

  • Хто на кого працює?

  • Передача ініціативи

  • ОРГАНІЗАЦІЯ РОБОЧИХ МІСЦЬ В ОФІСІ

  • Вимоги до планування та обладнання робочих місць

  • Організаційне оснащення робочих місць

  • Створення автоматизованих робочих місць (АРМ) менеджерів

  • Автоматизовані робочі місця адміністративно-управлінського персоналу

  • Забезпечення комфортних та безпечних умов праці

  • Забезпечення безпеки праці

  • Раціоналізація режиму праці

  • Режим роботи й програми якості життя на виробництві

  • Гнучкий графік

  • Керування гнучким часом

  • Проблеми управління в умовах часткового найму й поділу місць

  • ДОКУМЕНТАЛЬНЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ОФІСНОЇ РОБОТИ. ОРГАНІЗАЦІЯ ДОКУМЕНТООБІГУ

  • Документування та документальне забезпечення офісної роботи

  • Поняття офісного документообігу

  • Складання номенклатури та формування справ

  • Приймання, розгляд і реєстрація документів

  • Робота з вихідними документами

  • Організація контролю за виконанням документів

  • Робота з листами, пропозиціями, заявами та скаргами громадян

  • Типові помилки в роботі з документами

  • Ваша мета - мінімум документів

  • Стислість - сестра таланту

  • Правила "паркування" документів

  • Комп'ютер - друг або ворог?

  • ОРГАНІЗАЦІЯ ПРОВЕДЕННЯ НАРАД, ЗБОРІВ, ДІЛОВИХ ПЕРЕГОВОРІВ

  • Класифікація ділових нарад та методика їх раціонального проведення

  • Технологія ефективного проведення зборів

  • Підготовка і проведення ділових бесід та переговорів

  • Стратегія і тактика ведення переговорів

  • Як зробити переговори максимально ефективними

  • Ви можете стати об'єктом маніпуляцій

  • Психологічний тиск

  • Етика блефу

  • Сила є — розуму не треба?

  • Емоційний блеф

  • Як проводити збори і наради

  • Що може бути альтернативою нарадам?

  • Повістка наради

  • Час і місце проведення наради

  • Тривалість наради

  • Роль і функції голови наради

  • Управління потоком відвідувачів, техніка їх прийому

  • Основи взаємодії керівника й секретаря-референта

  • Телефон

  • Перешкоди у спілкуванні. Рівні ділового спілкування

  • ІНФОРМАЦІЙНЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ОФІСНОГО МЕНЕДЖМЕНТУ

  • Класифікація інформації

  • Використання інформації в основних функціях менеджменту. Постановка управлінського обліку в офісі

  • Управлінський облік у системі управління організацією

  • Основи організації та структура інформаційних технологій

  • Комп'ютерні системи інформаційного менеджменту. Концепція електронного офісу

  • Управлінські інформаційні системи

  • Побудова інформаційних систем

  • Розробка (доробка, переробка) систем користувачем

  • Інформаційна безпека об'єкта управління

  • Дані засновані на фактах

  • КУЛЬТУРА УПРАВЛІННЯ. КУЛЬТУРА МЕНЕДЖЕРА

  • Роль культури менеджменту та її основні функції і складові

  • Складові культури управління

  • Загальні положення та основні поняття корпоративної культури

  • Основні принципи й типи корпоративної культури

  • Фірмові стандарти як частина корпоративної культури

  • Стадії розвитку корпоративної культури

  • Управлінська етика та її складові

  • Етичні цінності й місія організації

  • Ділова етика як вид професійної етики

  • Моральний клімат в організації

  • Імідж офісу, імідж менеджера

  • Природа іміджу

  • Корпоративний імідж

  • Імідж менеджера

  • Кольори в одязі

  • Тактовність і чуйність

  • Погляд

  • Основні поняття про етикет у роботі менеджера

  • Правила розмови

  • Візитні картки