де КПу (ґ), КРу (ґ), КСу (ґ) - якісні оцінки відповідно конкурентної позиції, конкурентоспроможності та конкурентної стійкості у-го підприємства на визначений момент часу ґ = ґі.
На наступному етапі підприємства розподіляють на дві групи: перша група - це ті підприємства, значення показників яких вищі за середні; друга - нижчі за середні. Підприємства, які мають значення за усіма трьома показниками вищі за середні, відповідають високому конкурентному статусу, якщо хоча б одне зі значень комплексних показників дорівнює нулю - це характеризує нормальний стан конкурентного статусу, за двох оцінок, які дорівнюють "0", - середній, а за трьох - низький.
Відповідно до наведеної моделі, як стверджують автори [14], фазу життєвого циклу і розвитку можна визначити за допомогою показника конкурентного статусу (табл. 5.3).
Кількісну оцінку рівня конкурентного статусу підприємства використовують для наступного аналізу причин найбільш істотної розбіжності між фактичними і необхідними значеннями параметрів внутрішнього конкурентного потенціалу, виявлення ступеня позитивного (або негативного) впливу зовнішніх факторів на рівень конкурентної переваги підприємства і розробки на основі такого аналізу найбільш актуальних цілей стратегічного розвитку підприємства.
Таблиця 5.3 - Відповідність конкурентного статусу підприємства фаза
| Високий | Зростання | Високий |
| Нормальний | Стагнація | Достатній |
| Середній | Спад | Середній |
| Низький | Криза | Низький |
Узагальнююча кількісна оцінка конкурентного статусу підприємства, за якою визначається його конкурентна позиція, дозволяє вести цілеспрямований пошук найкращих варіантів створення та підтримки сприятливих передумов досягнення високого рівня конкурентної переваги на усіх етапах життєвого циклу організації.
Третій блок - формування конкурентного потенціалу на основі визначених конкурентних переваг, ключових чинників успіху, які забезпечать конкурентну раціональність та конкурентний статус підприємства.
Четвертий блок - управління внутрішнім конкурентним потенціалом, основні завдання якого полягають у такому:
• використання оптимальної величини ресурсів для досягнення максимального результату у потрібний час, у потрібному місці;
• планування використання потенціалу відповідно до обраної стратегії конкурентної поведінки;
• реалізація стратегії управління конкурентним потенціалом;
• контроль раціональності використання потенціалу. Формування та застосування наведеної моделі розвитку потенціалу підприємства дає наступні переваги:
• визначає мету поточного функціонування та майбутнього розвитку;
• на основі використання сучасних концепцій менеджменту дає змогу досягти ці цілі;
• передбачає необхідність поточного моніторингу та діагностики стану об'єкта дослідження для визначення резервів розвитку та виділення факторів, що цьому найбільше сприяють;
• формує дії і процеси, що послідовно забезпечують виконання завдань розвитку;
• сприяє контролю результатів діяльності;
• формує економічну політику реалізації визначених заходів поліпшення діяльності.
Отже, розвиток внутрішнього потенціалу підприємства - це процес, який є результатом послідовних дій, що поступово приводять організацію до кількісного і якісного зростання. Залежно від динаміки кількісних і якісних змін розвиток можна характеризувати як стійкий, поступовий (еволюційний); інтенсивний та стрибкоподібний (революційний).
Еволюційний розвиток є результатом поступових об'єктивних змін, яким організація може протидіяти за рахунок активізації внутрішнього потенціалу. Революційний розвиток зумовлений стрімкими змінами та залученням зовнішніх ресурсів для отримання нової якості.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Менеджмент організацій» автора Назарчук Т.В. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Модель розвитку внутрішнього потенціалу та конкурентного статусу підприємства“ на сторінці 4. Приємного читання.
