Спільна діяльність - це організована система активності людей, що цілеспрямовано взаємодіють з метою створення об'єктів цінності для споживачів та досягнення визначених цілей організації.
Готовність до спільної діяльності має три компоненти - мотиваційну, змістовну та операційну. По-перше, у людей повинно бути бажання спільно працювати, разом створювати щось матеріальне чи духовне (мотиваційна компонента). По-друге, люди повинні вміти разом працювати і спілкуватися, використовуючи діалог (операційна компонента). І, по-третє, люди мають різні знання, інтелект, досвід тощо, і для спільної роботи це все повинно виступати у симбіозі (змістовна компонента). Проте, одні люди можуть бути готовими мотиваційно і не готовими операційно, інші мають операційну і змістовну готовність, але не хочуть об'єднуватись у групу для досягнення спільної мети, хочуть працювати індивідуально або в іншій групі. Тому у кожному окремому випадку треба вирішувати, чи готові люди до спільної (командної) діяльності, і відповідно до цього обирати методи роботи. У менеджменті, зокрема, вважається, якщо група погано справляється зі спільною роботою, то у цьому винен керівник (лідер), оскільки він не підготував людей до неї [2].
В цьому контексті важливо розуміти роль лідера у команді.
Лідерство - це процес, в якому особа, що володіє владою, здатна впливати на інших в бажаному напрямку.
За теорією Уоррена Бенніса ефективність лідера досягається за рахунок:
• управління увагою (здатність цікаво представити суть проблеми);
• управління довірою (здатність побудувати свою діяльність так, щоб це викликало довіру);
• управління значенням (здатність передати значення образу зрозуміло);
• управління собою (здатність добре управляти своїми сильними і слабкими сторонами).
До факторів, що зміцнюють роль лідера належать:
• влада посади може бути посилена за рахунок підтримки з боку вищого керівництва;
• влада, обумовлена харизматичними якостями, може бути посилена за рахунок успішного керівництва та досвіду роботи;
• влада, яка ґрунтується на досвіді і кваліфікації, може бути посилена за рахунок навчання та збільшення обміну інформацією з підлеглими;
• влада, що базується на праві заохочення і покарання, може бути збільшена за рахунок надання менеджеру більших повноважень і відповідальності (право просувати по службі, збільшувати зарплату, звільняти і т. ін.).
Як правило, люди, які мають схожі цілі, інтереси, професійну діяльність об'єднуються у групи. Якщо така група досягла вищого рівня згуртованості, діє як єдина спільнота, у якій забезпечується ефективне досягнення результатів організації і задоволення особистих та соціальних потреб її членів, то її можна назвати командою. Це спільність людей, які залучені до певного виду діяльності та об'єднані системою взаємин; їхня поведінка та діяльність регулюються спільними ідеями, нормами, цінностями. Потенційно команда є найбільш компетентним інструментом у формуванні і реалізації стратегії організації.
Процес формування та розвитку команди відбувається у такий спосіб (рис. 7.3):
Рис. 7.3 - Етапи формування та розвитку команди
Згідно рис. 7.3 процес згуртування в команді передбачає:
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Менеджмент організацій» автора Назарчук Т.В. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Керівництво спільною діяльністю“ на сторінці 1. Приємного читання.
