Вони визначили, що керівник вищого рівня повинен мати не більше 3-6 підлеглих. Оскільки людина не здатна контролювати одночасно багато людей, її діапазон уваги обмежений психологічними та фізичними особливостями організму. При арифметичному збільшенні чисельності підлеглих кількість можливих зв'язків між ними, вважав Л. Урвік, збільшується у геометричній прогресії.
Щоб зменшити навантаження на керівника, Л. Урвік запропонував делегувати частину його повноважень помічникам. Для вищих менеджерів Л. Урвік рекомендує застосовувати тейлорівський "принцип виключення": приділяти увагу лише значним виключенням і порушенням встановлених правил.
Управління буде ще більш ефективним, вважали Гьюлік і Урвік, якщо вищі менеджери будуть дотримуватися "принципу відповідності". Цей принцип твердить, що на всіх рівнях управління влада і відповідальність повинні співпадати і бути рівними. Якщо влада велика, а відповідальності жодної, то це шлях до хаосу, а якщо на менеджера покладено занадто велику відповідальність, але йому не дають влади, його дії будуть безрезультатними. У рамках своїх повноважень керівник є відповідальним і за своїх підлеглих.
Формула "7±2", яку вивів американський інженер-психолог Д. Міллер, підтверджується також історичними фактами. Армія Стародавнього Риму будувалася за принципом шістки (6 маніпул - центурія, 6 центурій - когорта, 6 когорт - легіон). Отже, оптимальне число підлеглих для вищого керівництва за Д. Міллером, - від 5 до 9 осіб.
Н. Бонапарт, керуючи більш складною за своєю структурою армією, заклав у її основу принцип трійки, тобто зменшив норму керованості (3 взводи - рота, 3 роти - батальйон, 3 батальйони - полк).
Для розв'язання проблеми визначення діапазону керованості часто використовується теорія зв'язків "підлеглий - керівник", запропонована французьким консультантом з управління В.А. Грейкунасом (1933 р.).
За теорією Грейкунаса існує три види посадових зв'язків "підлеглий - керівник":
• прямий одиничний зв'язок (керівник - підлеглий);
• прямий груповий зв'язок (керівник - можливі групи підлеглих);
• перехресний зв'язок (зв'язки між підлеглими).
Для визначення загальної кількості усіх можливих видів зв'язків В.А. Грейкунас запропонував такі розрахунки (табл. 3.5): п = 2 (А і В працівники);
Ь = 2 (А з В і В з А);
й = 4 (а + Ь);
а = 2 (С з А і С з В);
с = 2 (С з А у присутності В; С з В у присутності А); е = 4 (а + с); / = 6 (а + Ь + с);
Таблиця 3.5 - Розрахунок кількості робочих зв'язків за В. Грейкунасом
Таким чином, загальна кількість усіх можливих видів зв'язків визначається за формулою:
де /' - загальна кількість можливих взаємодій керівника з підлеглими та підлеглими між собою; п - кількість підлеглих. Якщо п = 2, то /' = 6; п = 3, то /' = 18; п = 5, то /' = 100.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Менеджмент організацій» автора Назарчук Т.В. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Діапазон керованості і фактори, що його визначають“ на сторінці 2. Приємного читання.
