• відчуття співробітниками несправедливості, викликане тим, що користь від проведених ними змін отримує хтось інший, острах невідомості, загроза безпеки їхній роботі;
• відчуття, що зміни призведуть до особистих втрат;
• відсутність реальної програми змін у менеджерів, які організовують і проводять зміни, непослідовна безсистемна реалізація змін, внаслідок чого настають негативні наслідки для організації.
До основних форм (тобто способів прояву) опору відносяться [15]:
• Заперечення. Працівники заперечують наявність проблем, що обумовлюють необхідність змін, або коли вони їх дійсно не бачать, або коли вони бояться взятися за їх рішення. Якщо відповіддю на заперечення є заперечення (тобто ігнорування його), опір переростає в постійний.
• Індиферентність. Люди не протистояти змінам відкрито, проте відсутність зацікавленості в успішності змін, що проводяться, позначається на роботі вельми негативно. Можливо, вони не усвідомили важливості проекту або припускають, що їх зусилля не будуть оцінені належним чином, і т. ін. Коли таку поведінку демонструє не один, а багато працівників, справа не в їхній ліні або упертості. Необхідне з'ясування дійсних причин.
• Демонстрація некомпетентності. Стан тривожності негативно позначається на здібностях людини до навчання і виконання роботи, працівники не можуть зробити навіть те, що насправді зробити цілком спроможні, можлива навмисна демонстрація некомпетентності.
• Скептицизм. Відносини, засновані на скептицизмі, можуть вибудуватись як між окремими менеджерами, так і їх підлеглими. Відбувається процес взаємного підвищення скептицизму, який може завершитися відкритим конфліктом із самопідсиленням.
Уникнути цього опору неможливо, оскільки сама природа людини чинить опір будь-яким змінам, але необхідно прагнути мінімізувати його, зрозумівши, перш за все, першопричину цього опору. Для мінімізації опору, з метою підвищення ефективності процесу змін, необхідно:
• відкрите обговорення ідей;
• залучення підлеглих до прийняття управлінських рішень;
• підтримка працівників, які є активними учасниками процесів, пов'язаних зі змінами;
• аргументоване пояснення прогнозованих переваг від впровадження змін;
• просування окремих працівників на більш високі посади;
• маневрування з метою отримання згоди на зміни;
• створення механізму стимулювання працівників за нововведення;
• реорганізація структури управління тощо.
Загальна логіка управління змінами в організації полягає у наступному:
• 1) визначити цілі і завдання розвитку організації, погодити та затвердити їх з керівником, власником і апаратом управління;
• 2) забезпечити суб'єктів змін інформацією щодо цілей і наслідків планованих змін;
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Менеджмент організацій» автора Назарчук Т.В. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Управління процесами змін. Використання системного підходу в управлінні в умовах змін“ на сторінці 5. Приємного читання.
