Управління процесами змін. Використання системного підходу в управлінні в умовах змін

Менеджмент організацій

Розглянемо основні типи стратегій змін відповідно до наведених критеріїв.

Прибічники стратегічного підходу до управління організацією відзначають, що стан компанії може змінюватися у результаті комплексного впливу змін зовнішніх умов і ефективності заходів, вжитих у відповідь на них її керівництвом. Якісне співвідношення між групами факторів визначає чотири можливі стани організації:

• відмінний (організація має конкурентні переваги, максимально гучка, фінансово стабільна, має великі можливості для розвитку);

• стійкий (організація здатна витримувати тиск зовнішнього середовища, ефективно використовує наявні ресурси, має високі можливості для удосконалення);

• вразливий (слабка здатність організації реагувати на виклики середовища, обмеженість ресурсів, зниження ефективності діяльності, можливість швидкого банкрутства);

• кризовий (неможливість організації витримувати тиск зовнішнього середовища, фінансова неплатоспроможність, внутрішній хаос, висока ймовірність банкрутства).

Для кожного з наведених станів характерними є відповідні типи стратегій змін, а саме:

• випереджальна (наступальна) стратегія;

• стратегія стійкого розвитку;

• стратегія оптимізації;

• стратегія скорочення (ліквідації).

Розглянемо особливості наведених вище стратегій.

Випереджальна стратегія досягається за рахунок успішних наступальних стратегічних дій. Обираючи випереджальну стратегію, організації швидко створюють конкурентну перевагу і мають певні можливості за часом її використання. Дії організації спрямовуються не стільки на протистояння зовнішньому середовищу, скільки на випереджаючі удари по слабким сторонам конкурентів, захопленні ринку тощо. Для успішної підтримки конкурентної переваги організація повинна на голову випереджати суперників, починаючи один стратегічний наступ за іншим для зміцнення своєї ринкової позиції і зберігаючи прихильність споживачів.

Стратегія стійкого розвитку характеризується здатністю організації до постійного удосконалення своїх можливостей реагувати на зміни зовнішнього середовища, ефективного використання наявних ресурсів, розширення та якісного удосконалення портфеля діяльності, оскільки новий бізнес може викликати синергетичний ефект за рахунок кращого використання технології, ресурсів і т. ін., а також здатністю до розширення ринкових можливостей. За цієї стратегії організація має робити усе, щоб з даним продуктом на даному ринку завоювати кращі позиції.

Стратегія оптимізації використовуються в умовах передбачуваного спаду виробництва, або у випадках, коли розпочинається раптове падіння обсягу продажу та прибутку. Стабілізація розвитку підприємства може бути здійснена шляхом економії всіх видів витрат, уповільнення тривалого падіння. Основною метою цієї стратегії є економія ресурсів, яка спрямована на зупинення падіння організації, намагання досягти пожвавлення, яке є початковою стадією зростання. Стратегія оптимізації вимагає обов'язкової ревізії витрат. Необхідною умовою для здійснення скорочення витрат є готовність до конфліктів, які можуть бути спричинені жорсткою економією, при цьому економія має бути не самоціллю, а засобом для змін на краще. Основними завданнями стратегії оптимізації є:

• оптимізація структури управління;

• скорочення адміністративних витрат;

• виключення з портфеля діяльності нерентабельної продукції (послуг);

• ретельний аналіз резервів продуктивності та підвищення ефективності використання ресурсів.

Стратегія скорочення є однією з еталонних стратегій розвитку, оскільки за певних обставин її не можливо уникнути. Вона реалізується тоді, коли організація має потребу у перегрупуванні сил після тривалого періоду зростання або у зв'язку з необхідністю підвищення ефективності діяльності. В окремих випадках це єдино можлива стратегія відновлення бізнесу, оскільки відновлення і зростання - взаємо-виключні процеси розвитку організації. Стратегія скорочення полягає у тому, що організація закриває або продає один зі своїх підрозділів (видів діяльності), щоб отримати кошти для розвитку більш перспективних або ж початку нових, більш відповідних довгостроковим цілям організації видам діяльності.

Сторінки


В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Менеджмент організацій» автора Назарчук Т.В. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Управління процесами змін. Використання системного підходу в управлінні в умовах змін“ на сторінці 3. Приємного читання.

Зміст

  • Передмова

  • Системна модель менеджменту організації

  • Особливості системного та функціонального бачення організації

  • Характеристика основних підсистем менеджменту організації

  • Фінансова підсистема

  • Маркетингова підсистема

  • Інноваційна підсистема

  • Множинність підпорядкування результативності організації: проблеми узгодження пріоритетів та інтересів учасників діяльності

  • Рівні досконалості організації

  • Еволюція організації

  • Еволюційні погляди на процеси змін у діяльності організації

  • Значення змін у діяльності організації

  • Особливості менеджменту на основних етапах життєвого циклу організації. Життєвий цикл діяльності організації та стадії виникнення змін

  • Управління процесами змін. Використання системного підходу в управлінні в умовах змін
  • Організаційний механізм менеджменту організації

  • Системні правила менеджменту

  • Комплексний механізм управління: економічний, мотиваційний, організаційний, правовий

  • Нормативно-правова регламентація, підстави та порядок організації управління

  • Методологія проектування системи менеджменту та управлінських процедур

  • Проектування ієрархії та складу структурних одиниць

  • Діапазон керованості і фактори, що його визначають

  • Визначення рівня централізації та децентралізації управління

  • Організаційний інжиніринг

  • Інжиніринговий опис процесів в організації

  • Методологія організаційного інжинірингу

  • Умови інжинірингового підходу. Учасники процесу інжинірингу. загальні правила інжинірингу

  • Організаційний дизайн

  • Рівні та етапи організаційних змін

  • Об'єкти та компоненти організаційних перетворень

  • Модель розвитку внутрішнього потенціалу та конкурентного статусу підприємства

  • Управлінські моделі

  • Різновиди та комбінації моделей управління організаціями

  • "Алмазна модель" Г. Левітта

  • Управлінські технології

  • Керівництво в організації

  • Керівництво спільною діяльністю

  • Комунікативно-інформаційні аспекти розпорядчої діяльності

  • Людина як об'єкт управлінського службового контролю

  • Види помилок. Помилки контролю

  • Управління дисципліною

  • Ризикозахищеність організації

  • Сутність, суб'єкт та об'єкт управлінського ризику. Зовнішні та внутрішні фактори ризику

  • Класифікація та види ризиків

  • Методи кількісного та якісного оцінювання ризику

  • Концепція управління ризиком

  • Критерії ризикозахищеності організації

  • Управління ефективністю та результативністю менеджменту організації

  • Методи та інструменти інтенсифікації виробництва та розвитку підприємства

  • Цільові концепції управління ефективністю та розвитком організації

  • Діагностика якості менеджменту організації

  • Система показників оцінювання ефективності, результативності і якості менеджменту організації