Основними характеристиками цього періоду є: швидке розширення, стійкий розвиток, підвищення іміджу, створення репутації, стійка форма організації, зростання через креативність та директивне керівництво.
Головна мета організації у даний період - забезпечення прискореного зростання і, як правило, повне захоплення своєї частини ринку. Стадія юності характеризується тим, що інтуїтивна оцінка ризику керівництвом організації вже не є достатньою, що змушує менеджерів вдаватися до кількісних оцінок можливих втрат внаслідок дії ризику. У цей період організація потребує появи фахівців з вузькоспеціалізованими знаннями. Типовою помилкою цього періоду є самовпевненість власників у постійному зростанні та недостатня увага до проблем, що виникають.
Зрілість - розвиток організації на цій стадії здійснюється у площині збалансованого зростання на базі стійкої структури і ефективного управління. Для цього періоду характерним є: стабільність у діяльності, фінансова стійкість, володіння власною ринковою нішею. У цей період, як правило, керівник організації задоволений структурою системи управління, що знижує його інтерес стосовно адаптації до змін зовнішнього середовища, а також до оновлення і децентралізації в прийнятті управлінських рішень. Таким чином, зрілість організації пов'язана з її проникненням у нові сфери діяльності, розширенням і диференціацією, однак саме у цей період активно зароджується бюрократизм в управлінні.
Виділяють три стадії зрілості організації: рання, проміжна і остаточна.
Період ранньої зрілості характеризується систематичним зростанням організації. У період проміжної зрілості відбувається збалансоване зростання, а остаточна зрілість - це період формування індивідуальності та іміджу організації.
Етап зрілості небезпечний можливістю появи у керівництва організації відчуття завершеності і відсутності необхідності рухатися вперед.
Стадія старіння характеризується верховенством бюрократії на всіх етапах управління, а часто - і загибеллю нових ідей у громіздких структурах управління. Відбувається звуження ринкової ніші, недовантаження виробничих потужностей, інертність структури. Старіюча організація замість прийняття ризиків активно уникає їх. Гнучкість організації упевнено знижується. Спроможність досягати результатів також низька. Метою стає короткострокова і мало ризикова діяльність. Безнадійне падіння частки ринку, продажів і прибутків веде організацію у процес старіння. Головним завданням організації у даний період є боротьба за виживання і збереження ринкової частки.
У період відродження в організацію приходить нова команда менеджерів, специфічні погляди яких дозволяють здійснити програми внутрішньої перебудови, змінити структуру управління. У керівництві організації, як правило, з'являється лідер, здатний струсонути усю структуру управління. Головна мета у цей період - пожвавлення організації. У цей період формуються передумови майбутнього організації та визначаються напрями організаційних змін.
Основні характеристики та особливості менеджменту на кожному з етапів життєвого циклу організації наведено у таблиці 2.6.
Таблиця 2.6 - Характеристики та особливості менеджменту на різних етапах життєвого циклу організації
| 1 | 2 | 3 | 4 |
| Народження | наявність оригінальної ідеї; формування місії, цілей та завдань організації; наявність команди ентузіастів однодумців; перспектива виробництва та збуту продукції (послуг); гнучкість структури та функціональних обов'язків; прості організаційні та комунікаційні зв'язки | максимальне використання можливостей організації; адекватна оцінка ризиків; визначення та завоювання власної ринкової ніші | зосередження уваги власників лише на поверненні інвестицій |
| Дитинство | мобільність та гнучкість організації; зростання організації не завжди сумісне з управлінським потенціалом; недостатня компетенція бюрократів; незначний управлінський персонал; значна залежність від ринкової кон'юнктури; невідповідність мотивації та навантажень | забезпечення бурхливого зростання; швидке опанування нових видів діяльності; забезпечення конкурентоспроможності продукції (послуг) | надмірний фанатизм лідера та невміння його йти на компроміс |
| Юність | швидке розширення та стійкий розвиток організації; диференціація та делегування функцій і повноважень; створення іміджу та репутації організації; чіткі та прості структурні зв'язки; креативність та директивність в управлінні | забезпечення прискореного зростання; захоплення ринкової частки; посилення уваги до ризиків та загроз | самовпевненість власників у постійному зростанні; недостатня увага до виникаючих загроз |
| Зрілість | стабільність у діяльності; фінансова стійкість; володіння ринковою нішею; достатня кількість ресурсів; ускладнення структури управління; зниження адаптивності до зовнішнього середовища; поява суперечок у колективі | розширення та диференціація діяльності; прискорення швидкості реагування на середовище; розумна децентралізація структури | бюрократизація структури; відсутність необхідності у власників рухатись вперед |
| Старіння | стабільність у номенклатурі діяльності; поява значних суперечок у колективі; висока залежність від ринкової кон'юнктури; верховенство бюрократії та інертність структури; зменшення ринкової частки; уповільнена реакція на зміни зовнішнього середовища | розробка завдань та заходів, спрямованих на виживання та підтримку конкурентного статусу; впровадження управлінських та технологічних інновацій | загибель нових ідей в громіздких структурах управління; консерватизм керівництва |
| Відродження | поява нових лідерів в організації; структурний перегляд місії, цілей та завдань організації; організаційні перетворення | утримання власних споживачів та ринкової частки; пожвавлення організації шляхом визначення і впровадження організаційних змін | небажання власників та керівників йти на ризиковані зміни |
Для ефективного управління організацією керівникам необхідно враховувати особливості управління на кожній з розглянутих стадій її життєвого циклу. Перехід від одного етапу до іншого може здійснюватися поступово, або достатньо різко і болісно, супроводжуючись кризами. При цьому змінюються типи організаційних структур і культур. Як показують численні дослідження фахівців з організаційного розвитку, для тих організацій, які мають і реалізують плани росту, такі кризи неминучі, хоча при умілому управлінні змінами і досить сприятливому зовнішньому середовищу, ці кризи можуть бути згладженими і зовні неочевидними.
Необхідність змін впродовж життєвого циклу організації не викликає сумніву. На зміни необхідно реагувати швидко і чітко. Існує низка чинників, які будуть уповільнювати процеси змін в організації. До основних із них відносять такі:
• вік організації та стадія її життєвого циклу;
• стиль керівництва;
• система комунікацій;
• корпоративна культура;
• опір персоналу;
• система мотивації.
Одним із найважливіших чинників є опір змінам зі сторони персоналу. Зміни відбуваються у внутрішньому середовищі, а, відповідно, торкаються організаційної культури. Все це потребує від керівників обережності, уваги та виваженості при прийнятті будь-яких управлінських рішень, пов'язаних зі змінами.
Кожен з етапів життєвого циклу організації пов'язаний одночасно як із зростанням, так і кризою окремих функцій. Найкраще таке розуміння характеризує модель змін Л. Грейнера, яка виходить із припущення, що проходячи через певні етапи розвитку, організація переживає "революції" на межі кожного із них. Таких етапів виділяється п'ять, а отже і п'ять революцій:
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Менеджмент організацій» автора Назарчук Т.В. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Особливості менеджменту на основних етапах життєвого циклу організації. Життєвий цикл діяльності організації та стадії виникнення змін“ на сторінці 2. Приємного читання.
