• 4) оновлення (вироблення "рефлексів адаптації" до змін навколишнього середовища, створення мотивації розробки системи винагороди, формування нових знань тощо).
Модель передбачає значну деталізацію та урахування виробничих і психологічних аспектів, але водночас є досить складною для сприйняття та вимагає найму висококваліфікованих менеджерів.
Ще однією моделлю цього періоду є Теорії Е і О організаційних змін М. Біра та Н. Норіа (1990-ті рр.). Теорія Е виходить із домінування фінансових цілей і орієнтована на використання "жорстких методів" здійснення організаційних змін "зверху донизу". Ця теорія використовується, якщо необхідні швидкі і кардинальні зміни. Керівники, які сповідують Теорію Е, використовують, як правило, жорсткі методи, приділяючи основну увагу створенню структури і систем на основі механістичного підходу.
У 1990-ті рр. Теорія Е стала домінуючою моделлю організаційних змін у СІНА. Згодом вона стала проникати в управлінську практику у Європі. Одна з головних причин такої популярності - отримання швидких і суттєвих результатів, спрямованих на поліпшення фінансового стану.
Теорія О орієнтована на корпоративну культуру, цілі і мотиви співробітників організації та використовує "м'які" методи (зміни "знизу нагору") - навчання і розвиток співробітників, зміни параметрів корпоративної культури. Вона спрямована на поступовий розвиток.
Мета змін відповідно до Теорії О - розвиток організаційних здібностей, особливо здібностей співробітників, для залучення їх у процес прийняття рішень щодо вирішення організаційних проблем. Метою є створення робочої системи, у якій співробітники стають емоційно прив'язаними до завдань розвитку компанії. Фокусуючись на ефективності та продуктивності, з якою люди працюють на кожному рівні, лідери досягають позитивних результатів організаційних змін, здатних поліпшити фінансове становище організації.
Прихильники Теорії О стверджують, що акцент на структурі і системі, особливо нав'язаний згори, не призведе до фундаментальних змін. Проста зміна структури і системи не змінює культуру. Культурні зміни вимагають від менеджменту емоційно залучати людей, щоб нові структура і системи не зустрічали опору.
У таблиці 2.2 наведено порівняльну характеристику цих теорій.
Таблиця 2.2 - Порівняльна характеристика Теорій Е та О
| Мета змін | Збільшення прибутку (економічні цілі) | Розвиток організаційних здібностей |
| Лідерство | Зверху униз (автократичне) | Знизу до верху (партисипативне) |
| Об'єкт змін | Структура і системи ("жорсткі" елементи) | Організаційна культура ("м'які" елементи) |
| Планування змін | Програмовані і плановані зміни | Спонтанні зміни (реакція на можливості, що з'являються) |
| Мотивація змін | Фінансові стимули | Поєднання різних стимулів |
Для досягнення максимального ефекту необхідне комбінування "жорстких" і "м'яких" методів, врахування часу, наявних ресурсів, цілей, особливостей культури, стилю управління тощо. М. Бір і Н. Норіа вважають, що саме комбінування жорстких і м'яких методів необхідне для досягнення максимального ефекту. Проте вони відзначають, що вміння комбінувати ці методи, залишаються справою найбільш талановитих і підготовлених лідерів. Невдала і непродумана комбінація жорсткого і м'якого методів може призвести до повного провалу, і краще використовувати жорсткий або м'який підхід у "чистому" вигляді, розуміючи недоліки і обмеження кожного з них.
Період з початку 2000-х рр. і до тепер характеризується розвитком економіки знань, поглибленням глобалізації і посиленням її ролі у конкуренції, впровадженням мережевих та інших форм міжфірмових організацій. На відміну від попередніх періодів рівень динамізму бізнес-середовища стає дуже високим. Все це вимагає розвитку концепцій управління змінами на основі симбіозу управління знаннями, реінжинірингу і когнітивної людської складової. У цей період більшість науковців схиляються до концепції управління змінами в організації з урахуванням етапу її життєвого циклу.
Однією із таких моделей є модель життєвого циклу організації І. Адизеса (2000-ті рр.).За цієї моделі етапи життєвого циклу організації поділяються на дві стадії: зростання і старіння. При правильній стратегії і тактиці розвитку компанії вона може досягти розквіту і перебувати у певному стані нескінченно довго. Ключ успіху в управлінні організацією - це вміння зосередитися на вирішенні проблем, які властиві даній стадії життєвого циклу організації так, щоб вона змогла розвиватися далі.
Отже, аналізуючи наведені моделі можна визначити декілька основних етапів в еволюції теорії управління змінами, а також особливості менеджменту у кожному з них (таблиці 2.3).
Таблиця 2.3 - Еволюція поглядів на процеси змін у діяльності організації
| 1 | 2 | 3 | 4 | |||
| 1950-1970 РР. | Посилення конкурентної боротьби через високі темпи економічного зростання організацій. Низький рівень мінливості середовища | К. Лєвін Модель організаційного розвитку | Прийняття неминучості та необхідності змін. Трьохетапна модель проведення змін: розморожування (порушення стабільного балансу) - зміни (розвиток нових реакцій на виклики середовища) - стабілізація (закріплення змін у результаті засвоєння нових реакцій на виклики) | |||
| 1970-1980 РР. | Загострення внутрішньої та міжнародної конкуренції за володіння ринковими нішами, невисокий рівень мінливості середовища | Л. Грейнер Модель організаційного розвитку | Модель характеризується високим рівнем делегування повноважень та структуризації етапів: усвідомлення необхідності змін вищим керівництвом; діагностика проблемної області; знаходження нового рішення; експеримент з новим рішенням; підкріплення рішення на основі позитивних результатів | |||
| К. Тюрлі Змістовно-процесуальні підходи до моделі організаційних змін | Визначено п'ять основних змістовно-процесуальних підходів до проведення змін в організації: директивний, переговорний, аналітичний, метод "завоювання сердець", дійовий | |||||
| 1980-1990 РР. | Зростання значущості інновацій, оптимізація бізнес-процесів, високий рівень динамізму середовища | І. Ансофф Модель управління стратегічними змінами | Послідовність впровадження змін в організації за Ансоффом така: Стратегія - Система - Поведінка реформаторів. Модель передбачає отримання швидких результатів, закріплення успіхів для поглиблення процесу змін та їх закріпленню у корпоративній культурі | |||
| 1990-до теперішнього часу | Глобалізація економічних систем, обмеженість ресурсів, надзвичайно високий рівень динамізму та мінливості середовища | Ф. Гуіяр, Дж. Н. Келлі Модель "біологічної корпорації" | Організація - це живий організм, а зміни є об'єктивними процесами його розвитку. Основні етапи моделі: рефреймінг - реструктуризація - оживлення - оновлення | |||
| М. Бір, Н. Норіа Теорія Е та О організаційних змін | Модель спрямована на досягнення стрімких кардинальних фінансових результатів (теорія Е) за допомогою використання "жорстких" методів управління "зверху - вниз" та створення сильної корпоративної культури "м'якими методами" і належної системи мотивації змін (теорія О), зміни відбуваються "знизу-вверх" | |||||
| І. Адизес Модель життєвого циклу | За цієї моделі ефективність управління досягається завдяки вмінню керівництва зосередитися на вирішенні проблем, які властиві даній стадії життєвого циклу організації, так, щоб вона змогла розвиватися далі та уникнути ентропії | |||||
Отже, основні зміни у організації обумовлені реакцією компанії на розвиток зовнішнього середовища (зв'язки, вимоги і можливості). Підприємства змушені постійно пристосовуватися до середовища, у якому існують. Одночасно самі вони також генерують зміни у зовнішньому середовищі, розробляючи і випускаючи на ринок нові товари і послуги.
Значення змін у діяльності організації
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Менеджмент організацій» автора Назарчук Т.В. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Еволюційні погляди на процеси змін у діяльності організації“ на сторінці 3. Приємного читання.
