• 5) підкріплення рішення на основі позитивних результатів. Актуальними підходами для впровадження моделі є системний та ситуаційний підходи, а інструментами - бенчмаркінг та організаційний розвиток.
К. Тюрлі (1979 р.) у своїх працях дав характеристику підходів, які слід враховувати і використовувати при побудові моделі управління змінами в організації. До них він відніс:
Директивний - нав'язування змін у кризових ситуаціях або в ситуаціях, коли інші методи були неефективними. Здійснюється за допомогою авторитарного управління без проведення консультацій з працівниками.
Переговорний - підхід за яким влада розподіляється між роботодавцем і найманим робітником, а зміни відбуваються на основі переговорів, шляхом досягнення компромісу до початку реалізації процесів організаційних змін.
Аналітичний - це раціональний і логічний підхід, який використовується послідовно від аналізу і діагностики ситуації через постановку цілей, проектування процесів змін, оцінку результатів до визначення цілей наступного етапу у процесі змін.
Метод "завоювання сердець" - підхід, за яким проведення комплексних змін у настановах та цінностях, формування загального бачення організації здійснюється шляхом залучення і переконання персоналу організації.
Дійовий - цей підхід ґрунтується на визнанні існування певних проблем, які ще не мають чіткого визначення. Пошук можливих рішень методом спроб та помилок призводить до визначення характеру проблеми, після чого виникає розуміння можливого оптимального рішення проблемної ситуації.
Окрім наведених підходів у працях К. Тюрлі розглянуто й інші підходи до дослідження організаційних змін та їх наслідків, а також змістовні і процесні аспекти змін.
Модель управління стратегічними змінами І. Ансоффа (1989 р.). Автор акцентує увагу на тому, що у ході стратегічних змін відбувається зміна трьох важливих компонентів:
• а) стратегії, що дасть нову продукцію і нові ринки;
• 6) компетенції управління, що включає систему, структуру, уміння, знання і навички;
• в) поведінки персоналу, включаючи норми, поняття, цінності, моделі компетенцій і розподіл влади.
Послідовність впровадження змін в організації за Ансоффом така: Стратегія - Система - Поведінка реформаторів.
Впровадження моделі починається з розробки і пропаганди нового бачення перспектив майбутніх ринків і визначення стратегії їх завоювання, а також обов'язковим є забезпечення умов для широкої участі персоналу у перетвореннях.
У моделі значну увагу приділено отриманню швидких результатів, закріпленню успіхів для поглиблення процесу змін та їх закріпленню у корпоративній культурі.
Ф. Гуіяр та Дж. Н. Келлі (1990-ті рр.) розробили модель "біологічної корпорації", яка передбачає загальний аналіз поточного стану організації, формування бажаного стану, перепроектування системи. Основна ідея моделі полягає у тому, що організація - це живий організм, а зміни є об'єктивними процесами його розвитку. Переосмислення поточного стану є підготовчим етапом для забезпечення конкурентоспроможності, а скорочення розмірів компанії сприяє отриманню персоналом нових знань та навичок.
Основними етапами моделі є:
• 1) рефреймінг (досягнення мобілізації, вироблення бачення перспектив);
• 2) реструктуризація (перетворення з метою досягнення конкурентоспроможності підприємства);
• 3) оживлення (зростання за рахунок концентрації на потребах ринку, винаходу нових видів бізнесу і нових інформаційних технологій);
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Менеджмент організацій» автора Назарчук Т.В. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Еволюційні погляди на процеси змін у діяльності організації“ на сторінці 2. Приємного читання.
