Форми влади

Менеджмент у сфері послуг

Влада примусу. Основний інструмент впливу - страх. Виконавець вірить, що керівник може покарати його таким чином, що зробить неможливим задоволення його власних потреби або викличе певні неприємності. У сучасному світі багато людей відчувають страх втратити роботу, заробіток або повагу навколишніх. Тому керівники використовують владу примусу, погрожуючи різними санкціями, звільненням, позбавленням премії, пониженням у посаді і т. ін. Для рядових виконавців ці санкції носять найчастіше матеріальний характер (штраф, позбавлення премії та ін.) або адміністративний (догана, публічне зауваження тощо); для керівників більше значення мають моральні санкції, що ставлять під погрозу їхнє службове становище, статут, авторитет. Підлеглі дотримуються вказівок, тому що бояться бути покараними.

Перебуваючи під впливом страху, люди свідомо або несвідомо дозволяють панувати над собою, але на практиці, особливо в сучасних умовах, така влада виявляється малоефективною. Це обумовлено двома обставинами [6]:

• 1) страх змушує підкорятися тільки в певних межах контролю, тобто в умовах, коли людині можна вказати на порушення встановлених правил поведінки;

• 2) страх не створює у людей зацікавленості в результатах роботи, не стимулює до продуктивної праці, що було доведено історією розвитку людства. Страх обмежує ініціативу, творчість і може навіть призвести до припинення роботи. Особливо це стосується керівників, які несправедливо карають підлеглих, послабляючи тим самим своя владу.

У цілому, впливу через страх варто уникати, тому що він руйнує довірчу, дружню атмосферу в організації, що може призвести до розпаду колективу. У той же час необхідно враховувати, що керівники, перебуваючи в залежності від свого персоналу, клієнтів, банків, державних організацій і інших установ, не менше піддаються впливу через страх, ніж їхні підлеглі.

Законна (адміністративна) влада. Передбачає вплив через традиції, що ґрунтується на переконанні підлеглих у законне право керівника віддавати накази, обов'язкові для виконання. Джерелом законної влади є соціальні норми того суспільства, у якому функціонує конкретна організація. Вона існує як у державних, так і в недержавних організаціях; головне, щоб їхня діяльність і відповідні вимоги керівників офіційно регламентувалися. Перевагами законної влади є забезпечення стабільності організації, швидкість та передбачуваність впливу, оскільки виконавець реагує не на певну людину (керівника), а на відповідну посаду. Суттєвий недолік - консерватизм, що перешкоджає організації бути гнучкою [10].

Влада винагороди. Це вплив на людей за допомогою позитивних заходів впливу. Основа - стимули і винагороди, як одні з найстаріших і ефективних способів впливу. Керівник використовує бажання підлеглих отримати винагороду в обмін на виконану роботу, певну поведінку тощо. Ця форма влади знайшла широке застосував з огляду на різноманітність існуючих винагород від матеріальних до моральних. Однак її недоліком є те, що з часом цінність звичної винагороди знижується, задоволення від її отримання втрачається. Тому її використання не дає бажаного результату. Але для забезпечення дієвості цієї форми влади винагорода має бути цінною для виконавця. При цьому слід брати до уваги, що оскільки потреби кожного мають унікальний характер, то й оцінка винагороди у кожної людини індивідуальна. Тому, ефективною влада винагороди буде тоді, коли керівник знатиме пріоритети своїх підлеглих і будуватиме систему винагород відповідно до них.

Влада ресурсів. Джерелом влади є також власність на ресурси у самому широкому розумінні цього слова. Організація для забезпечення свого функціонування потребує різних ресурсів, насамперед матеріальних, таких, як сировина і матеріали, робоча сила, фінансові кошти, устаткування, інструменти і т.п. Важливість одержання того або іншого ресурсу очевидна. Звичайно в організаціях існує напруженість із ресурсами, що пов'язане з їхньою об'єктивною обмеженістю. Тому регулювання доступу до ресурсів створює джерело влади. Однак, матеріальні ресурси можуть кількісно і якісно не збігатися з наявними потребами, отже, як основа влади вони є обмеженими.

Влада зв'язків. Іншим, досить специфічним джерелом влади можуть бути зв'язки з впливовими особами, в чиїх руках перебувають необхідні ресурси. При цьому мова йде не тільки про існування реальних зв'язків у людини, але й про сприйняття реальності існування цих зв'язків тими, на кого поширюється вплив. Тому, тільки будучи сприйнятим, такий зв'язок робить людину впливовою у відносинах з іншими людьми. Величезною реальною владою в цьому випадку володіють помічники і секретарі великих керівників, до думки яких останні найчастіше прислухаються. Нерідко, бажаючі придбати цю владу вдаються до створення про себе легенд або слухів.

У сучасних умовах ресурсом, що дозволяє отримати владу над іншими, значною мірою стає інформація, за володіння якої в організації може йти запекла боротьба, а сама вона з метою захисту може приховуватися або спотворюватися. Своєчасно отримана точна інформація дозволяє її власникові приймати оптимальні рішення і здобувати тим самим влада. Координація інформаційних потоків і контроль над ними відіграють важливу роль у формуванні влади керівника.

Експертна влада. В її основі - вплив через розумну віру, яка зумовлена переконаністю в тому, що керівник має ґрунтовні знання з питань, що вирішуються. Джерелом експертної влади є знання. Підлеглий не піддає сумніву рішення керівника та шляхи його виконання. Підпорядкованість ґрунтується на усвідомленні і логіці. Чим значніші досягнення експерта (керівника), тим сильніша переконаність підлеглих у тому, що його рішення завжди правильні. Це посилює вплив на оточення. Недоліками експертної влади є те, що навіть одне помилкове рішення похитне віру підлеглих, а тим самим, і авторитет керівника, а поява ще одного експерта спричинить конкуренцію за владу [10].

Варто відрізняти експертну владу від влади інформації. Перша пов'язана з розумінням і здатністю правильно використовувати інформацію при вирішенні тих або інших проблем чи досягнення поставлених цілей. В цьому випадку володіння інформацією носить активний характер, припускає можливість не тільки вільного передання інформації, а й надання конкретних рекомендації щодо її застосування. Наприклад, помічники або секретарі нерідко мають значну кількість інформації, але це зовсім не означає, що вони мають експертну владу, особливо в спеціальних галузях. Вони можуть допомогти підготувати інформацію для рішення, але приймати це рішення буде керівник або фахівець.

Головною превагою експертної влади є те, що вона не пов'язана з певною посадою, а тому є доступною працівникам різних рівнів. її рівень визначається, головним чином, здатністю менеджера довести свою компетентність, аналізуючи, оцінюючи і контролюючи роботу підлеглих.

Недоліком цієї влади є те, що сьогодні знання швидко застарівають і вимагають постійного поповнення, що далеко не завжди вдається вчасно здійснити. Крім того, складність навколишнього світу не виключає можливості одержання необ'єктивної або неповної інформації, за допомогою якої неможливо досягти необхідних результатів, що, звичайно, не сприяє зміцненню влади.

Влада прикладу (еталонна). Характеристики поведінки і риси характеру керівника настільки привабливі для підлеглих, що вони хочуть бути схожими на нього, а тому наслідують його у всьому. Формується на засадах харизми.

Харизма - це влада, побудована виключно на силі особистих якостей або здібностей людини визнаної лідером. Харизматичний керівник викликає у підлеглих симпатію, є для них взірцем. Його дії і вчинки знаходять безумовну підтримку в тих, хто перебуває під його впливом.

Харизматичного лідера характеризують наступні риси [7]:

• 1) обмін енергією - створюється враження, що особистість випромінює енергію і заряджає нею інших;

• 2) вражаюча зовнішність - гідна й неординарна манера триматися;

Сторінки


В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Менеджмент у сфері послуг» автора Моргулець О.Б. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Форми влади“ на сторінці 1. Приємного читання.

Зміст

  • Передмова

  • Роль сфери послуг в економічній системі країни

  • Структура сфери послуг

  • Поняття і сутність послуги

  • Особливості послуги як специфічного виду товару

  • Підприємство сфери послуг як соціально-економічна система

  • Розділ 2. Класифікація і загальна характеристика послуг

  • Загальна характеристика основних видів послуг

  • Соціально-культурні послуги

  • Транспортні послуги

  • Інформаційно-консультативні, ліцензійні та фінансові послуги

  • Життєвий цикл послуг

  • Розділ 3. Ринок послуг України

  • Особливості ринку послуг

  • Інфраструктура ринку послуг

  • Сучасний стан та перспективи розвитку ринку послуг України

  • Розділ 4. Конкуренція на ринку послуг

  • Особливості формування конкурентних переваг у сфері послуг

  • Позиціонування послуг на ринку

  • Економіко-правове регулювання діяльності підприємств на ринку послуг7

  • ОСНОВИ ТЕОРІЇ МЕНЕДЖМЕНТУ У СФЕРІ ПОСЛУГ

  • Цілі і завдання менеджменту у сфері послуг

  • Рівні управління сервісного підприємства

  • Складові системи менеджменту підприємства сфери обслуговування

  • Становлення і розвиток менеджменту як науки

  • Еволюція управління як науки

  • Розділ 6. Планування діяльності сервісного підприємства

  • Види планування у сфері послуг

  • Місія та цілі сервісного підприємства

  • Аналіз оточуючого середовища сервісного підприємства

  • Принципи планування у сфері послуг

  • Розділ 7. Стратегічне планування у сфері послуг

  • Поняття стратегії та її класифікація

  • Основні види стратегій

  • Стратегії диверсифікованого росту

  • Основні чинники вибору стратегії організації

  • Розділ 8. Процес організації менеджменту у сфері послуг

  • Організаційна структура управління: типи і характерні особливості

  • Адаптивний (органічний) тип структур управління

  • Основи проектування сервісного підприємства

  • Зв'язки в організації і координація

  • Ієрархія в організації

  • Життєвий цикл підприємства сфери послуг

  • Розділ 9. Мотивація як функція менеджменту

  • Теорії мотивації

  • Особливості, помилки та принципи мотивування на підприємствах сфери обслуговування

  • Розділ 10. Управлінський контроль сервісного підприємства

  • Види і методи контролю у сфері послуг

  • Процес контролю: сутність і зміст основних етапів

  • Принципи ефективного контролю сервісної діяльності

  • Контроль якості послуг

  • ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ УПРАВЛІННЯ ТА РОЗВИТКУ ПІДПРИЄМСТВ СФЕРИ ПОСЛУГ

  • Підходи до прийняття управлінських рішень

  • Фактори, що впливають на процес розробки і прийняття управлінських рішень

  • Процес підготовки, прийняття та реалізації управлінських рішень

  • Моделі і методи розробки управлінських рішень

  • Розділ 12. Організація комунікаційних процесів у сфері обслуговування

  • Процес комунікацій

  • Комунікаційні мережі та стилі

  • Комунікаційні бар'єри і шляхи їх подолання

  • Особливості комунікативної політики у сфері послуг

  • Розділ 13. Групова динаміка і основи формування колективу сервісного підприємства

  • Формальні і неформальні групи, їхня характеристика і роль в управлінні

  • Фактори, що впливають на ефективність групи

  • Управління конфліктними ситуаціями в групі

  • Основні види конфліктних ситуацій

  • Методи і стилі управління конфліктними ситуаціями

  • Розділ 14. Влада і лідерство в управлінні

  • Форми влади
  • Вплив. Переконання і участь, як перспективні форми впливу

  • Лідерство

  • Теорії лідерства та їхня еволюція

  • Стиль управління

  • Розділ 15. Культура сервісного підприємства

  • Види організаційних культур

  • Культура менеджменту сервісного підприємства

  • Відповідальність в менеджменті

  • Етика менеджменту в сфері обслуговування

  • Соціально-психологічний клімат сервісного підприємства

  • Ефективність менеджменту сервісного підприємства