Формальні і неформальні групи, їхня характеристика і роль в управлінні

Менеджмент у сфері послуг

Кожна людина одночасно належить до багатьох груп. До одних ми належимо досить короткий термін (екскурсійна група, армія, технікум). Досягаючи цілі такі групи розпадаються. Інші, навпаки, супроводжують нас усе життя (сім'я, родина, друзі) і мають неабиякий вплив на нього.

В теорії управління розподіляють групи, які є основою будь-якого колективу, на формальні і неформальні.

Формальні групи - це групи, що виникають за ініціативою адміністрації і входять певним підрозділом до організаційної структури і штатного розкладу підприємства. Існують різні типи формальних груп:

• 1. Група керівників (команда) - складається з керівника підприємства (його підрозділу) і безпосередніх заступників і помічників керівника.

• 2. Функціональна група - поєднує в собі керівника і спеціалістів функціонального підрозділу (відділу, бюро, служби), які реалізують загальну функцію управління і мають близькі професійні цілі та інтереси.

• 3. Виробнича група - має у своєму складі керівника і працівників, зайнятих виконанням певного виду робіт на низовому рівні управління (ланка, бригада, ділянка). Члени групи разом працюють над одним завданням, стимул - кінцевий результат, а відмінності між ними пов'язані з розподілом видів робіт між членами групи залежно від кваліфікації робітників.

• 4. Комітет - це група всередині підприємства, якій делегуються повноваження вищою ланкою керівництва для виконання будь-якого проекту чи завдання. Головна відмінність комітету від інших формальних структур полягає у груповому прийнятті рішення, що іноді є найефективнішим засобом вирішення складних проблем і досягнення цілей.

Формальні групи виникають за волею керівництва і тому у певній мірі є консервативними, тому що найчастіше вони залежать від особистості керівника і людей, які працюють в цій групі. Але як тільки вони виникають, відразу стають соціальним середовищем, в якому люди починають взаємодію між собою за іншими законами, створюючи неформальні групи.

Неформальні групи - це вільно утворені малі соціальні групи людей, які вступають в постійну взаємодію для досягнення особистих цілей.

Неформальні групи створюються не керівництвом шляхом розпоряджень і формальних постанов, а членами організації залежно від їхніх взаємних симпатій, спільних інтересів, однакових прихильностей і таке інше. Ці групи існують в усіх організаціях, хоча вони не відображені в структурних схемах. Неформальні групи мають свої неписані правила і норми поведінки, люди добре знають, хто входить в їх неформальну групу, а хто ні. В неформальних групах складається певний розподіл ролей і позицій, ці групи мають явно чи неявно визначеного лідера. В багатьох випадках неформальна група може мати на свого члена вплив, однаковий або більший, за формальну структуру.

Неформальні групи зазвичай утворюються спонтанно в межах формальних груп, з якими вони мають багато спільного, а саме:

• мають певну організацію - ієрархію, лідера і завдання;

• мають певні неписані правила - норми;

• мають певний процес утворення - етапи;

• мають певні різновиди - види неформальних груп за ступенем зрілості.

Причини утворення неформальних груп можуть бути різні: бажання належати до певної соціальної групи і мати певні соціальні контакти; можливість отримувати допомогу від колег в колективі; прагнення знати про те, що відбувається навколо, користуватись неформальними каналами зв'язку; бажання бути ближчим до тих, кому симпатизуєш.

Між формальними та неформальними групами існують істотні відмінності як у меті, з якою вони створюються, так і формах впливу їхніх лідерів на інших членів групи (табл. 13.1).

Таблиця 13.1

ОСНОВНІ ВІДМІННОСТІ ФОРМАЛЬНИХ І НЕФОРМАЛЬНИХ ГРУП [13]

Сторінки


В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Менеджмент у сфері послуг» автора Моргулець О.Б. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Формальні і неформальні групи, їхня характеристика і роль в управлінні“ на сторінці 1. Приємного читання.

Зміст

  • Передмова

  • Роль сфери послуг в економічній системі країни

  • Структура сфери послуг

  • Поняття і сутність послуги

  • Особливості послуги як специфічного виду товару

  • Підприємство сфери послуг як соціально-економічна система

  • Розділ 2. Класифікація і загальна характеристика послуг

  • Загальна характеристика основних видів послуг

  • Соціально-культурні послуги

  • Транспортні послуги

  • Інформаційно-консультативні, ліцензійні та фінансові послуги

  • Життєвий цикл послуг

  • Розділ 3. Ринок послуг України

  • Особливості ринку послуг

  • Інфраструктура ринку послуг

  • Сучасний стан та перспективи розвитку ринку послуг України

  • Розділ 4. Конкуренція на ринку послуг

  • Особливості формування конкурентних переваг у сфері послуг

  • Позиціонування послуг на ринку

  • Економіко-правове регулювання діяльності підприємств на ринку послуг7

  • ОСНОВИ ТЕОРІЇ МЕНЕДЖМЕНТУ У СФЕРІ ПОСЛУГ

  • Цілі і завдання менеджменту у сфері послуг

  • Рівні управління сервісного підприємства

  • Складові системи менеджменту підприємства сфери обслуговування

  • Становлення і розвиток менеджменту як науки

  • Еволюція управління як науки

  • Розділ 6. Планування діяльності сервісного підприємства

  • Види планування у сфері послуг

  • Місія та цілі сервісного підприємства

  • Аналіз оточуючого середовища сервісного підприємства

  • Принципи планування у сфері послуг

  • Розділ 7. Стратегічне планування у сфері послуг

  • Поняття стратегії та її класифікація

  • Основні види стратегій

  • Стратегії диверсифікованого росту

  • Основні чинники вибору стратегії організації

  • Розділ 8. Процес організації менеджменту у сфері послуг

  • Організаційна структура управління: типи і характерні особливості

  • Адаптивний (органічний) тип структур управління

  • Основи проектування сервісного підприємства

  • Зв'язки в організації і координація

  • Ієрархія в організації

  • Життєвий цикл підприємства сфери послуг

  • Розділ 9. Мотивація як функція менеджменту

  • Теорії мотивації

  • Особливості, помилки та принципи мотивування на підприємствах сфери обслуговування

  • Розділ 10. Управлінський контроль сервісного підприємства

  • Види і методи контролю у сфері послуг

  • Процес контролю: сутність і зміст основних етапів

  • Принципи ефективного контролю сервісної діяльності

  • Контроль якості послуг

  • ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ УПРАВЛІННЯ ТА РОЗВИТКУ ПІДПРИЄМСТВ СФЕРИ ПОСЛУГ

  • Підходи до прийняття управлінських рішень

  • Фактори, що впливають на процес розробки і прийняття управлінських рішень

  • Процес підготовки, прийняття та реалізації управлінських рішень

  • Моделі і методи розробки управлінських рішень

  • Розділ 12. Організація комунікаційних процесів у сфері обслуговування

  • Процес комунікацій

  • Комунікаційні мережі та стилі

  • Комунікаційні бар'єри і шляхи їх подолання

  • Особливості комунікативної політики у сфері послуг

  • Розділ 13. Групова динаміка і основи формування колективу сервісного підприємства

  • Формальні і неформальні групи, їхня характеристика і роль в управлінні
  • Фактори, що впливають на ефективність групи

  • Управління конфліктними ситуаціями в групі

  • Основні види конфліктних ситуацій

  • Методи і стилі управління конфліктними ситуаціями

  • Розділ 14. Влада і лідерство в управлінні

  • Форми влади

  • Вплив. Переконання і участь, як перспективні форми впливу

  • Лідерство

  • Теорії лідерства та їхня еволюція

  • Стиль управління

  • Розділ 15. Культура сервісного підприємства

  • Види організаційних культур

  • Культура менеджменту сервісного підприємства

  • Відповідальність в менеджменті

  • Етика менеджменту в сфері обслуговування

  • Соціально-психологічний клімат сервісного підприємства

  • Ефективність менеджменту сервісного підприємства