В рамках активного ціноутворення, яке на відміну від статичного пасивного є динамічним, відбуваються цінові прориви - переходи до нових рівнів ринкових цін. Їх здійснюють підприємства, які використовують в ціноутворенні методи маркетингу і одночасно просуваються в освоєнні передових технологій виробництва і торгівлі, що знижують і індивідуальні витрати виробництва й обігу, і суспільно необхідні витрати.
Активне ціноутворення за своєю природою є ціннісним (№№2, 3, 4 на рис. 1.24), згідно з яким ціна виражається як функція від економічної цінності товару.
Між економічною цінністю в умовах ринку і згадуваним вище економічним ефектом в плановій системі є принципова відмінність. Ціннісне ціноутворення при оцінюванні ефекту керується не позицією виробника, а позицією споживача. Так, якщо виробникові додавання певної властивості до виробу обходиться, наприклад, в 10 грн, а споживач цінує її наявність в 15-20 грн, то в кінцевій ціні буде відображено оцінку споживача, а не витрати і думку виробника. Який прибуток при цьому отримає продавець - нормальний чи економічний - залежатиме від рівня витрат, масового визнання унікальності, новизни або інших позитивних властивостей товару, що отримали оцінку в очах споживача і відрізнили цей товар від відомого, доступного, якісного, свідомо економічно цінного альтернативного товару.
Водночас бажано, щоб ціна не була вищою за економічну цінність. Вона повинна бути навіть нижчою, щоб покупець отримав виграш. В такому разі підприємство матиме змогу стимулювати попит на нові вироби та розширювати ринок збуту шляхом участі в ціновій конкуренції. На рис. 1.16 і 1.24 виграш позначений пунктиром, оскільки це величина ймовірнісна.
Комерційне ціннісне ціноутворення уважно ставиться до споживчого попиту, використовуючи маркетингові дослідження і спостереження. Підприємство утримує вже залучених покупців (стійку клієнтуру) і привертає нових покупців, пропонуючи більш довершені економічні цінності з кращими характеристиками, які враховують психологічну чутливість споживачів до цін, особливості їхніх запитів по сегментах ринку (попит ділових людей, спортивної молоді, багатодітних сімей, самотніх пенсіонерів та ін.), наявність товарів-замінників, психологічну дію широти товарного асортименту, що дає змогу забезпечити споживачеві вільний вибір.
У формулі ціннісного ціноутворення відображено три його підвиди: витратно-виграшне; орієнтоване на вибірковість попиту і адресність пропозиції; прогресивно-компромісне. Їх об'єднують такі властивості:
• ціна обмежена рівнем економічної цінності товару, тобто вона ніколи не встановлюються вище за неї;
• кожен з них є компромісним ціноутворенням, в якому досягається баланс інтересів покупця і продавця, що точно відповідає принципам маркетингу;
• всі три види ґрунтуються на нижчому, в порівнянні з серед-ньоринковим, рівні питомих витрат.
З цих причин в кожному випадку просування нового товару на ринок чи розширення випуску старого товару забезпечує додатковий прибуток, який, втім, не є монопольним надприбутком, що має місце при невиправдано високих цінах.
Наголосімо на найістотніших відмінностях видів ціннісного комерційного ціноутворення.
Ціннісне ціноутворення, орієнтоване на вибірковість попиту і адресність пропозиції(№2 на рис. 1.24), найактивніше використовує маркетинг, який вивчає і враховує попит, розділяє товарний ринок на різні сегменти, диференціює ціни залежно від модифікацій товару. За наявності точно визначеного попиту товари продаються за "своїми цінами", і занижувати їх немає потреби. Вказана стратегія розширює попит, а це допомагає збільшити обсяг продажів, знизити питомі витрати й отримати додатковий прибуток. Варто наголосити, що вибіркове ціноутворення піклується про зниження витрат лише з тієї причини, що це ніколи не буває зайвим. Більш того, це зниження досягається не як мета, а відбувається як наслідок зростання ринку збуту. Зниження постійних витрат на одиницю виробу при цьому перекриває додаткові витрати на диференціацію товару.
Витратно-виграшне ціннісне ціноутворення (№3 на рис. 1.24), відштовхуючись від потреб покупців, орієнтоване на освоєння не зайнятих ринків і на зниження витрат проти "нормального" рівня з метою отримання додаткового прибутку. Оскільки при цьому не розробляються принципово нові економічні цінності, то розширення збуту на вже досить насиченому ринку досягається шляхом деякого зниження цін: виробник (продавець) ділиться виграшем від зниження витрат зі споживачем. Таке зниження цін окупається за рахунок зростання продажів.
В разі, якщо продавець виходить на ринок з ненасиченим попитом, ціна встановлюється на рівні економічної цінності, і весь виграш від зниження витрат перетворюється на додатковий прибуток. Щоправда, ціни знижуються тільки заради розширення збуту, тому якщо товар продається добре, то здешевлення не буде. Виграш покупця за витратно-виграшного ціноутворення також обмежений на рис. 1.24 пунктиром як величина імовірнісна.
Прогресивно-компромісне ціноутворення (№4 на рис. 1.24) властиве підприємствам, які розробляють і пропонують ринку принципово нові види товарів. Його схожість з вибірковим підходом полягає у приділенні значної уваги споживчому попиті, а відмінність - у пропонуванні товарів такого ступеня новизни, за якого споживач переходить на якісно новий рівень споживання (або технологію виробництва, якщо йдеться про продукцію виробничо-технічного призначення). Нова якість закономірно передбачає і новий рівень прибутковості підприємства-новатора. Щоб споживач погодився на придбання принципово нової цінності, виробник знижує ціну не проти товару-аналога (аналога в буквальному розумінні немає), а проти економічної цінності цього нового товару. Економічна цінність обчислюється відносно головного параметра, за яким новий товар перевершує прототип. В розрахунок на одиницю корисності цього параметру новий товар повинен мати найнижчі питомі витрати, що і є запорукою швидкого просування його на ринок. При цьому обов'язковим елементом структури нової економічної цінності є виграш покупця.
Ставлячи перед собою завдання освоєння, розширення ринку збуту чи проникнення на новий ринок, підприємства-лідери утверджують свій нижчий рівень цін і витрат як нормальні. Внаслідок впливу конкуренції поступово цей рівень стає досяжним для всіх.
Поряд із ціннісним ціноутворенням доволі часто можна зіткнутися з псевдоціннісним ціноутворенням, яке являє собою невірно зрозуміле ціннісне ціноутворення. Воно має місце в разі, якщо фірма ігнорує власні фінансові інтереси нібито на користь покупців. Наприклад, проводяться опитування потенційних покупців на предмет, яку ціну вони дали б за новий товар, але при цьому не вказуються орієнтири економічної цінності цього товару і не пропонуються інші, порівнянні з ним, товари. Таке ціноутворення можна назвати псевдокомерційним, споживацьким. На відміну від нього справжнє ціннісне ціноутворення потребує точного знання і ціни байдужості, і відмінностей конкретного товару від типового товару-представника товарної групи, до якої він належить. Ці відмінності маркетологи оцінюють з позицій споживача і обмірковують, чи отримає фірма додатковий прибуток. При цьому шлях до компромісу між інтересами покупця і продавця повинен починатися не від ціни попиту, а від ціни пропозиції. Формула цього попереднього етапу комерційного ціноутворення така: "підприємство - покупець - підприємство". Вивчивши покупця, маркетолог радиться з фінансистом підприємства, більш поглиблено вивчає витрати і остаточно визначає можливий прибуток.
Некомерційне ціноутворення
Особливе місце в ринковій економіці посідає некомерційне ціноутворення (№7 на рис. 1.24). Його практикують некомерційні підприємства й організації, які реалізують продукцію або з метою відшкодування витрат, або з пільгово-добродійною метою за цінами, нижчими за економічну цінність товарів та послуг, щоб зробити їх доступними малозабезпеченим покупцям. Некомерційним є також ціноутворення в торгівельних операціях громадян, що реалізують власне майно, оскільки в цих випадках ставиться мета не отримання прибутку, а відшкодування витрат. Некомерційне ціноутворення характеризується встановленням цін на рівні витрат або нижче за економічну цінність. На рис. 1.24 видно, що покупець отримує значний виграш - всю або майже всю різницю між економічною цінністю і витратами.
За беззбитковою ціною реалізують продукцію тільки некомерційні підприємства або добродійні організації, водночас кожне комерційне підприємство може потрапити в зону беззбитковості чи навіть збитковості. І хоча такий стан не є нормою, він може зберігатися тільки доти, доки є інші джерела фінансових надходжень: грошові заощадження, спонсорське фінансування та ін.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Ринкове ціноутворення» автора Мазур О.Є. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Систематизація моделей ціноутворення в сучасній ринковій економіці“ на сторінці 2. Приємного читання.
