В табл. 4.6 систематизовано визначені різними методами ціни підприємства "Сільва". Оскільки ми використовували для розрахунку цін одні й ті самі дані, були отримані однакові рівні ціни - 790 грн. Вочевидь, підприємство може використати будь-яку прийнятну для нього формулу націнки та ціни, а її вибір залежатиме від системи й підходу до обліку витрат, що склалися на підприємстві.
Таблиця 4.6. Зіставлення результатів витратного ціноутворення
| Методи "витрати плюс" | Відсоток надбавки до витрат | Формула розрахунку ціни | Рівень ціни |
| Метод повних витрат (повної собівартості) | 22,48% | Повні витрати + надбавка = 645 + 145 | 790 грн |
| Метод виробничих витрат (виробничої собівартості) | 50,48% | Виробнича собівартість + надбавка = 525 + 265 | 790 грн |
| Метод змінних витрат | 132,35% | Змінні витрати + надбавка = 340 + 450 | 790 грн |
| Метод змінних виробничих витрат | 163,33% | Змінні виробничі витрати + надбавка = 300 + 490 | 790 грн |
В сер. ХХ ст. було виявлено, що в галузях з високою часткою ручної праці, тобто де додана вартість (різниця між ціною реалізації і матеріальними витратами) становить значну частку сумарних витрат, є змога зниження витрат у міру накопичення досвіду виробництва товару. Це зумовлено процесом досвіду, в результаті якого
Ціноутворення на основі кривої досвіду підвищується продуктивність праці за рахунок спеціалізації, підвищення ефективності використання праці, устаткування, сировини, застосування технологічних інновацій та ін.
Закономірність зміни витрат залежно від кількості виробів, створених з моменту початку виробництва товару, була у 1925 р. помічена американським інженером Т.П. Райтом, начальником авіабази, на якій відбувалося складання літаків. Спостерігаючи за процесом складання, Райт виявив, що при збільшенні виробництва літаків час, необхідний для складання кожного наступного літака, скорочується. Темп скорочення становив близько 20% величини середніх кумулятивних витрат на літак (виведеної в середньому на всі літаки, що вже зійшли з конвеєра) кожного разу, коли кількість складених літаків подвоювалася. Тож якщо середні витрати в розрахунку на один літак при виробництві 4 літаків були, наприклад, 1 млн. дол., то ці питомі витрати впали б до 800 тис. дол. після того, як було виготовлено 8 літаків, і до 640 тис. дол. в результаті виробництва 16 літаків.
Нині такий ефект відомий як закон досвіду (навчання} середні і граничні витрати на отримання доданої вартості на одиницю продукції зменшуються на фіксований відсоток при кожному подвоєнні обсягу виробництва. Варто наголосити, що економія витрат стосується тільки тих витрат, які пов'язані з отриманням доданої вартості, тобто перебувають під контролем фірми (складання, обробка, збут, сервіс та ін.). Спочатку цей ефект був помічений на прикладі трудових витрат, але нині менеджери простежують закон досвіду і на таких видах витрат, як витрати на маркетинг, розподіл й обслуговування клієнтів. Саме це ширше розуміння і вкладається зараз в концепцію досвіду.
Графічна ілюстрація закону досвіду представлена кривою досвіду, яку будують на основі двох параметрів - кумулятивного випуску продукції і середніх витрат на її виробництво (рис. 4.2). Вона описує можливу динаміку середніх кумулятивних витрат впродовж всього терміну виробництва продукту і всього його сукупного виробництва.
Чому знижуються середні і граничні витрати виробництва? Фахівці відзначають такі причини [44, с.231]:
• виконання певного завдання перші кілька разів забирає в робочих більше часу, а коли вони стають компетентнішими, швидкість їхньої роботи зростає;
• менеджери вчаться ефективніше планувати всі стадії виробничого процесу - від закупівлі матеріалів до організації власне виробництва;
• інженери, які спочатку намагаються у всьому дотримуватися проекту, набувають достатнього досвіду, щоб допускати певні відхилення від нього, які зменшують витрати без погіршення якості продукції. Більш якісні та спеціалізовані інструменти, поряд із вдалою організацією територій та приміщень заводу, також сприяють зниженню витрат;
• постачальники матеріалів вчаться ефективніше обробляти матеріали, що сприяє зниженню вартості купівлі сировини й матеріалів.
Отже, фірма "навчається" у міру того, як випускає більше продукції, тим самим реалізовуючи відомий принцип: "чим більше ви щось робите, тим краще ви це робите".
Математично закон досвіду (досвіду) виражається рівнянням:
У = рХч ,
де У - кумулятивні середні витрати на виробництво одного виробу;
Х - кумулятивна кількість випущених виробів;
р - витрати, потрібні для виробництва першого виробу;
q - коефіцієнт досвіду.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Ринкове ціноутворення» автора Мазур О.Є. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Ціноутворення для порівняння варіантів власного виробництва і закупівлі комплектуючих виробів“ на сторінці 2. Приємного читання.
