3. ідентифікацію заперечень і відповідну реакцію;
4. техніку закриття презентації.
Уважне слухання передбачає відповідь на запитання: чи все я почув, що було сказано? При такому підході можна довідатися про зацікавленість співрозмовника до конкретної проблеми.
Уточнення заперечень є наступним етапом процесу управління обставинами. Для цього можна використати уточнюючі питання, скажімо, "чи правильно я вас зрозумів?" Можливо, варто попросити співрозмовника змінити зауваження для повного розуміння всіма сторонами. Потім варто попросити час, аби обміркувати це заперечення.
Ідентифікація заперечень необхідна для виграшної реакції на конкретне зауваження. При правильному зауваженні варто погодитися, виявити його достоїнства, прийняти їх на перспективу й компенсувати таке зауваження можливими альтернативами. Незрозуміле заперечення можна попросити пояснити докладніше. Якщо ж заперечення продиктоване бажанням задовольнити власне "его" слухача, то краще звернутися за підтримкою в роз'ясненні незрозумілого зауваження до аудиторії. Якщо пролунає за- перечення-розвага, то варто погодитися з його можливістю й спробувати принизити його імовірність. При емоційному запереченні за допомогою запитань можна спробувати піддати його сумніву серед слухачів. Відзначимо, що встановлені й зрозумілі заперечення за торговельною пропозицією можуть бути основою для закриття презентації.
Техніка закриття презентації включає:
1. альтернативний вибір— "чи не хочете ви відвідати наше підприємство наступного місяця?";
2. припущення — "коли ви отримаєте цей складний товар";
3. таблицю балансів — разом зі слухачами необхідно скласти перелік, де будуть наведені причини купівлі товару й причини відмови від покупки для порівняння;
4. позитивні референції— необхідно розповісти про покупців, які придбали товар (ці посилання мають бути перевірені);
5. резюмування— необхідно повторити вигоди від придбання товару й домовитися про наступну можливу зустріч із замовником.
Таким чином, наслідком успішної презентації торговельної пропозиції можуть бути подальші переговори для обговорення й підписання контракту про купівлю товару.
Переговори — це процес, у якому кожна сторона намагається досягнути максимальної власної вигоди шляхом взаємних поступок і в результаті взаємної домовленості. Успішні переговори — це такі, у результаті яких обидві сторони вирішують свої поставлені завдання.
Незважаючи на очевидну складність проведення будь-яких переговорів, коли не доводиться говорити про якісь прийоми ремесла, а можна лише відзначити прийоми мистецтва переговорів, виділити напрацьовані економістами вдалі кроки здійснення цієї заключної стадії продажу.
В основу генеральної лінії успішних переговорів можуть бути покладені такі фактори:
1. знання меле ваших можливостей під час переговорів і граничного рівня (ціни, якості тощо), вище або нижче від якого переговори не мають подальшого сенсу;
2. реальна висока мета, досить висока для отримання максимальної вигоди й реальна для досягнення порозуміння з потенційним покупцем;
3. паралельність переговорів, а не їхня серійність, що проявляється в якомога ранньому виявленні всіх питань, що потребують обговорення, та ухвалення рішення відразу щодо всього комплексу питань (не варто приймати остаточне рішення з якогось одному пункту переговорів, не досягнувши порозуміння з усього комплексу проблем);
4. поступка в обмін за поступку, наприклад, угода про низьку ціну за товар, але в обмін за більшу партію цих товарів;
5. "ні" поступкам без поважних причин;
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Маркетинговий менеджмент» автора Белявцев М.І. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Управління процесом продажу“ на сторінці 5. Приємного читання.
