Канали розподілу продукції виробничого призначення відрізняються від каналів розподілу споживацьких товарів. Ці відмінності полягають у такому:
• роздрібна торгівля зазвичай не використовується;
• найчастіше використовуються прямі канали;
• кількість угод менша, а обсяг замовлень більший;
• продаж здійснюється частіше за специфікаціями;
• учасники каналів збуту більш кваліфіковані;
• замість продажу можуть застосовуватися лізинг, інжиніринг.
Прямі канали найчастіше використовуються тими виробниками, які хочуть контролювати свою маркетингову програму, прагнуть до тісного контакту зі споживачами і мають у своєму розпорядженні обмежені цільові ринки.
Для тих виробників, які з метою збільшення своїх ринків і обсягів збуту згодні відмовитися від багатьох збутових функцій і витрат, від певної частки контролю над збутом, готові ослабити контакти зі споживачами, привабливішими є непрямі канали розподілу.
Непрямі канали залежно від числа посередників, включених до каналу розподілу, найчастіші бувають одно-, дво- та трирівневими. Існують і більш протяжні маркетингові канали, але вони трапляються рідше.
Посередники зазвичай значно ефективніше, ніж виробники, виконують три види функцій: операційні (закупівля товарів і перепродаж їх споживачам), логістичні (комплектація товарів, їхнє зберігання, надання покупцям у менших кількостях і доставка до магазину) та функції забезпечення (отримання інформації про стан ринку, просування товарів).
Споживачам також вигідна наявність посередників у каналах розподілу, оскільки вони забезпечують їм корисність володіння (надання потрібного асортименту товарів), тимчасову корисність (можливість отримувати товар тоді, коли він потрібен) і просторову корисність (наявність товару в зручному місці).
Стратегія вибору каналів розподілу визначається чинниками чотирьох груп, які характеризують: фірму-виробника; товар, що реалізується; ринок цього товару; функціонування торговельних каналів.
Серед характеристик фірми-виробника однією з визначальних є її розміри, а також масштаби виробництва. Невеликі фірми просто не можуть містити у своєму штаті значну кількість працівників збуту і тому зазвичай передоручають збутові операції незалежним оптовим посередникам.
Могутніші фірми також не нехтують послугами незалежних оптових посередників, проте частіше використовують власну доволі розгалужену збутову мережу. Більш комплексно використовуються ті незалежні оптові фірми, які на замовлення фірми-виробника беруть на себе функції гарантійного обслуговування, організації ремонту, залучення нових клієнтів, реклами товарів тощо.
З характеристик товару ключовими для визначення стратегії вибору каналу розподілу виступають: середня ціна товарної одиниці, сезонність виробництва чи попиту, міра індивідуалізації товару, необхідність і ступінь складності його технічного обслуговування.
До числа характеристик ринку, котрі визначають стратегію вибору каналів розподілу, належать місткість ринку, густота розподілу споживачів, їхній середній прибуток та ін.
Серед характеристик функціонування торговельних каналів найбільш значущими є чотири:
• довжина каналу;
• ширина каналу;
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Маркетинговий менеджмент» автора Белявцев М.І. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Управління політикою руху товару фірми“ на сторінці 2. Приємного читання.
