• тонометр (для вимірювання зміни кров'яного тиску під впливом новин і рекламних повідомлень);
• гальванометр (фіксує виділення поту в досліджуваної особи, котре відбувається при емоційному збудженні);
• тахістоскоп— може проектувати зображення з інтервалом витримок від 1/100 до 10 секунд;
• аудіометр— підключається до телевізора й фіксує відомості про всі його включення і канали, на які останній настроєний.
На жаль, проблеми починаються вже на стадії інтерпретації інформації, отриманої за допомогою фіксуючих пристроїв. Люди, які перебувають під спостереженням, як правило, схильні змінювати свідомо або підсвідомо свою поведінку й реакції, навіть фізіологічні. Деякі фіксуючі пристрої вельми дорогоцінні (вартістю до кількох Десятків тисяч доларів) і складні в застосуванні. Для проведення масових маркетингових досліджень вони практично непридатні. Крім того, використовування фіксуючих пристроїв у маркетингових дослідженнях викликає негативну реакцію у цивільних груп на захист прав людини. Усі ці міркування відсувають фіксуючі пристрої на периферію маркетингових досліджень — вони виконують роль допоміжних засобів.
Анкета — це не просто список запитань. Це досить тонкий і гнучкий інструмент. Вона потребує дуже ретельного опрацювання. У ній усе є важливим: типи і формулювання питань, їх послідовність і кількість, коректність і доцільність. На розроблення якісної анкети може піти декілька тижнів роботи.
Перед проведенням дослідження необхідно провести пробне анкетування — "пілотаж". Метою пробного анкетування є доведення анкети "до кондиції", усунення помилок, неточностей, двозначностей і навідних елементів. Обсяг пілотажного дослідження має становити від 3 до 8 % передбачуваного обсягу вибірки.
Текст анкети повинен складатися з чотирьох істотних блоків: преамбули, паспортички, "риби" і детектора.
Преамбула стисло доводить до відома респондентів те, хто й навіщо проводить дослідження. Підкреслює анонімність опитування (якщо інше не передбачене планом) і відсутність будь-яких наслідків (позитивних або негативних) для респондента — як у разі його відмови від співробітництва, так і в разі згоди. Преамбула дає інструкцію щодо заповнення анкети і подальших дій із нею, якщо це необхідно. Тут же висловлюється подяка за час, люб'язно приділений респондентом дослідникам. При особистому анкетуванні допускається з метою економії місця (преамбула займає від п'ятої до третьої частини сторінки формату А4), а також для встановлення тіснішого контакту з респондентом вилучити преамбулу з тексту і доручити інтерв'юеру озвучити її особисто.
Паспортичка складається з декількох запитань, які характеризують самого респондента. Сюди, як правило, включаються запитання про стать, вік, сімейний стан, освіту, прибутки, професійну діяльність, житлові умови. Місце паспортички — або на початку анкети (після преамбули), або, що краще, наприкінці, оскільки багато дослідників уважають, що недоречно перші запитання незнайомій людині ставити про вік, сімейний стан і прибутки. Частка "паспортних" питань не повинна перевищувати третини обсягу анкети.
"Риба" — це частина, що містить запитання, заради яких, власне кажучи, й затівалося дослідження. Починати варто з найпростіших запитань, які не потребують тривалого розмірковування. Нарощувати складність питань потрібно поступово, "розбавляючи" кожні два-три складні запитання простішим. Наприкінці анкети (перед паспортичкою) треба вміщувати уточнюючі й перевірочні запитання, адже респондент на той час може стомитися і буде неуважним.
Детектор складається із запитань, призначених перевірити уважність заповнення анкети, серйозність і відвертість респондентів, а також порядність і професіоналізм самих інтерв'юерів. Тут можуть бути дублюючі запитання, взаємосуперечливі позиції, послідовність запитань з відомими наперед відповідями. Тільки у разі щонайповнішої довіри між замовниками, дослідниками та інтерв'юерами і за відносної простоти й толерантності теми дослідження можна обійтися взагалі без детектора.
Існують мільйони запитань, якіі маркетологи в усьому світі регулярно ставлять своїй аудиторії. їх можна поділити на два великі класи: закриті й відкриті.
Закриті запитання передбачають наявність кінцевого й обмеженого числа відповідей — "підказок", з яких респондентові пропонується вибрати ті, що якнайкраще відповідають його переконанню чи положенню. Можна виділити три типи закритих запитань: альтернативні, шкальні, смислові.
Альтернативне запитання передбачає або відповідь типу "так" чи "ні" — просте закрите альтернативне запитання, або відповідь за типом "потрібне підкреслити" (закреслювати, залишити, обвести в кружечок).
Альтернативні запитання дуже прості у використанні, оскільки їх інтерпретація є досить однозначною. Тому там, де це можливо, потрібно використовувати саме їх. Дискусійним залишається питання про необхідність включення до закритих запитань позиції "важко відповісти". Деякі дослідники, переважно теоретики, категорично наполягають на цьому. Проте практики, помічаючи, що частка тих, кому "важко відповісти", становить від 15% (при відповідях на найпростіші запитання) до 65% (при відповіді на складні), що потребує збільшення обсягу вибірки в 1,5—3 рази для отримання шуканої кількості однозначних відповідей, вважають за краще залишити вирішення цієї проблеми на розсуд замовника.
Шкальне запитання передбачає наявність або якої-небудь шкали, наприклад, оцінної, і тоді запитання виглядатиме приблизно так:
Чи згодні Ви з твердженням, що куріння завдає непоправного збитку здоров'ю?
абсолютно згоден — цілком згоден — не впевнений — не згоден.
Прикладом смислового запитання є так званий "семантичний диференціал", наприклад такий:
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Маркетинговий менеджмент» автора Белявцев М.І. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Маркетингові дослідження“ на сторінці 3. Приємного читання.
