• 7. Утворює базу економічного розвитку держави в цілому. Механізм перерозподілу прибутку підприємства через податкову систему дає змогу поповнити дохідну частину державного бюджету всіх рівнів (загальнодержавного та місцевого), що дає змогу державі виконувати свої функції.
• 8. Є критерієм ефективності його конкретної виробничої діяльності. Індивідуальний рівень прибутку підприємства, порівняно з галузевим, характеризує ступінь уміння (досвіду, підготовленості, ініціативності) менеджерів успішно здійснювати господарську діяльність в умовах ринкової економіки. Середньогалузевий рівень прибутку підприємства характеризує ефективність виробничої діяльності та є головним регулятором переміщення капіталу в галузі з більш ефективним його використанням.
• 9. Є головним внутрішнім джерелом формування фінансових ресурсів підприємства, який забезпечує його розвиток. Чим більший прибуток підприємства, тим менше коштів воно залучатиме із зовнішніх джерел, відповідно буде вищий рівень самофінансування розвитку підприємства та конкурентоспроможності на ринку.
• 10. Є головним джерелом збільшення ринкової вартості підприємства. Самозбільшення вартості капіталу забезпечується шляхом капіталізації частини отриманого підприємством прибутку, тобто спрямування його на приріст активів. Чим вищий рівень капіталізації отриманого підприємством прибутку, тим вища вартість його чистих активів, сформованих за рахунок власного капіталу, а відповідно й вартість підприємства.
• 11. Є найважливішим джерелом задоволення соціальних потреб суспільства. Кошти, які перераховуються підприємством до бюджетів різних рівнів у процесі оподаткування, є одночасно джерелом реалізації різних соціальних програм для населення, особливо для незахищених (слабо захищених) її верств. Крім того, частина прибутку йде на задоволення соціальних потреб персоналу самого підприємства.
• 12. Є головним захисним механізмом, який запобігає банкрутству підприємству. Високий рівень прибутковості підприємства дає йому змогу зменшити частину залученого капіталу й більш ефективно використовувати власний капітал.
В умовах ринкової економіки прибуток є одним із головних джерел подальшого розвитку будь-якого підприємства, зокрема важливим показником ефективності діяльності госпрозрахункового підприємства. Він має на меті накопичення вільних коштів, подальшого розширення виробництва підприємства і підвищення добробуту працівників підприємства.
В економічній теорії та практиці діяльності визначають декілька видів прибутку.
Валовий прибуток — це загальна сума отриманого підприємством прибутку від усіх видів діяльності — основної, інвестиційної, фінансової та непередбаченої (перші три види діяльності — звичайна діяльність, четверта — надзвичайна. Валовий прибуток визначається як різниця між валовими доходами підприємства, зменшеними на розмір непрямих податкових платежів (податку на додану вартість та акцизний збір) і всіма витратами підприємства (насамперед собівартістю виробництва).
Під основною діяльністю розуміють таку, що відповідає меті та завданням підприємства згідно з його статутом і пов'язана з виробництвом та реалізацією продукції або наданням послуг чи виконання робіт.
Під інвестиційною розуміють діяльність з придбання різних інвестиційних ресурсів або їх продаж та отримання за рахунок цього прибутку.
Фінансова діяльність — це діяльність, пов'язана з формуванням різних фінансових ресурсів, змінами в складі та структурі основного власного та залученого капіталу, отримання або надання різних позик і отримання при цьому прибутку.
Непередбачені події. Прибуток може бути отриманий за ситуацій, які підприємство не планує (наприклад, незапланований продаж підприємства або його частини, філії, відділення та ін.).
Головна частина прибутку отримується під звичайної діяльності. Найбільшу частку прибутку від основного виду діяльності отримують від реалізації продукції, наданих послуг і виконаних робіт. Але є різниця між прибутком, отриманим від основного виду діяльності, і цією часткою на розмір товарів, які застосовуються на потреби всередині підприємства, а також на розмір залишків продукції.
Прибуток до оподаткування визначається згідно з Законом України "Про оподаткування прибутку підприємства" від 28 грудня 1994 р. № 334/94-ВР у редакції Закону від 24 грудня 2002 р. № 349-ІУ з урахуванням змін та доповнень. Цей прибуток визначається як різниця між валовим прибутком і зобов'язаннями перед бюджетами всіх рівнів, різними операційними та фінансовими витратами. Розрахований прибуток оподатковується за встановленою Верховною Радою України ставкою (на 1 вересня 2006 р. вона становила 25 %). Ця ставка є пропорційною і не залежить від обсягу отриманого прибутку, виду діяльності підприємства, його організаційно-правової структури та умов господарювання. Встановлення пропорційних ставок оподаткування прибутку підприємств впливає на стимулювання діяльності підприємств, на яких отримати прибуток значно легше (наприклад, отримати прибуток у гральному бізнесі значно легше, ніж у промисловості або сільському господарстві), що впливає на перекоси в загальнодержавній структурі виробництва.
Після сплати податку на прибуток та інших податкових платежів визначається чистий прибуток (або прибуток до розподілу), який використовується на потреби підприємства. Розподіл відбувається згідно з потребами підприємства в основному на три частини:
• Фонд накопичення, який використовується на розширення виробництва, збільшення площі, закупівлю обладнання та збільшення взагалі своєї матеріально-технічної бази, своїх обігових коштів, статутного фонду та ін.
• Фонд споживання — на стимулювання праці робітників, виплату дивідендів, премій та ін.
• Фонд ризику або страхування — па різні форс-мажорні ситуації, тобто для відшкодування втрат непередбачених подій.
Разом повна собівартість продукції та прибуток підприємства складають виробничу ціну.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Маркетингова цінова політика» автора Литвиненко Я.В. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Витрати за включенням у собівартість“ на сторінці 6. Приємного читання.
