Види дефініцій.

Логіка

Логічну помилку "тавтологія у визначенні" не слід змішувати з такими виразами: "історія є історія", "держава є держава", "закон є закон", "факт є факт" і т.д.

Перераховані вирази не є визначеннями. Наприклад, вираз "факт є факт" не є дефініцією, в ньому лише стверджується, що факт є фактом і тому до нього слід підходити як до факту, сприймати його з урахуванням усіх його суттєвих ознак, усіх проявів і модифікацій, і поза цим поняття факт мислити не можна.

3. Визначення за можливості не повинно бути заперечувальним. Це правило передбачає основне завдання дефініції - розкрити, які

суттєві ознаки входять до змісту визначуваного поняття. Іншими словами, в ході визначення відбувається констатація суттєвих ознак, що складають зміст визначуваного поняття.

В заперечувальному визначенні фіксується лише відсутність ознак у змісті визначуваного поняття і не вказується, які ознаки повинні складати зміст визначуваного поняття.

Наступні вирази не є дефініціями: "Крадіжка - це не грабіж"; "Суддя - це не адвокат"; "Історія - це не географія"; "Республіка - це не монархія" і т.д.

Ці вирази зовні схожі на визначення, але визначеннями не є. Вони не розкривають зміст визначуваного поняття.

Слід зазначити, що вимога, яка міститься в цьому правилі, не є універсальною. Бувають випадки, коли для предметів і явищ важливим, суттєвим є не наявність певних ознак, а їх відсутність. В цих випадках застосовують заперечу вальну форму визначення.

Як правило, ці визначення найбільш поширені в геометрії, математиці, сучасній логіці і т.д.

Наприклад, "Паралельними лініями є лінії, які ніколи не перетинаються"; "Непарним називається число, яке не ділиться на 2".

4. В процесі визначення не можна використовувати метафори, порівняння, різноманітні літературні прийоми.

Метафори, порівняння широко використовуються в практиці міркування, у спілкуванні, вони роблять певні ознаки предметів та явищ більш мальовничими, привабливими, але при цьому, і це саме головне, вони не можуть відобразити, представити суть ознак, що складають зміст поняття. Тому такі прийоми не є науковими дефініціями.

Застосовуючи метафори, порівняння, різноманітні літературні прийоми, ми робимо нашу мову живою, барвистою, образною, такою, що сприяє глибшому взаєморозумінню. І все ж таки, слід пам'ятати, що такі прийоми не мають нічого спільного з логічною операцією визначення поняття.

Наприклад, "Скрипка - це королева оркестру", "Закон - це меч правосуддя", "Совість - це внутрішній суддя", "Архітектура - це музика, втілена в камені" і т.д.

Кожен з наведених прикладів свідчить про те, що з їх допомогою не можна відрізнити визначуваний предмет від схожих з ним, не можна виділити сутність предмету, що представлений у визначуваному понятті. Тут лише своєрідним чином акцентується, звертається увага на одну ознаку предмету, важливу в деякому відношенні.

Чітке дотримання описаних правил гарантує відсутність помилок в здійсненні операції визначення поняття і забезпечує ясність, послідовність, несуперечливість наших міркувань в цілому.

Дотримання перерахованих правил допомагає формулювати ясні, правильні визначення, які допомагають збагнути свої власні знання і передати ці знання іншим у ясній і доступній формі.

Окрім логічної операції визначення поняття у практиці міркувань широко використовуються процедури, які подібні до визначення, але такими не є. Зокрема, це такі процедури як:

• опис,

• характеристика,

Сторінки


В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Логіка» автора Конверський А.Є. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Види дефініцій.“ на сторінці 6. Приємного читання.

Зміст

  • Передмова до третього видання

  • ВСТУП

  • Формальні та змістовні правила міркування

  • Абстрактне мислення і його характерні особливості

  • Поняття про форму мислення

  • Основні формально-логічні закони

  • Закон протиріччя

  • Закон виключеного третього.

  • Закон достатньої підстави.

  • Розділ II. Mислення і мова

  • Поняття знака. Види знаків

  • Рівні семіотичного аналізу мови

  • Розділ ІІІ. Формалізація як метод логіки

  • Порівняльна характеристика природної і формалізованої мов

  • Структура формалізованої мови

  • Розділ IV. Семантичний аналіз виразів природної мови

  • Характеристика дескриптивних термінів

  • Визначення логічних термінів.

  • Розділ V. Елементи теорії імен

  • Принципи відношення іменування.

  • Розділ VI. Функціональний аналіз у логіці

  • Види функцій

  • Розділ VII. Історичний характер логіки як науки

  • Попередники логіки Арістотеля у Стародавній Греції

  • Логічне вчення Арістотеля

  • Особливості логіки стоїків

  • Новаторські ідеї логіки Ф. Бекона

  • Сучасна формальна логіка - другий етап у розвитку логіки як науки

  • Розділ VIII. Поняття

  • Характеристика предмета думки, відображуваного в понятті

  • Мовні засоби виразу поняття

  • Обсяг поняття. Елементи теорії множин

  • Закон оберненого відношення між змістом та обсягом поняття

  • Зміст поняття та склад злочину.

  • Логічні відношення між поняттями.

  • Логічні операції над поняттями

  • Види дефініцій.
  • Розділ IX. Судження

  • Види суджень. Атрибутивні судження

  • Логічні відношення між атрибутивними судженнями

  • Тлумачення атрибутивних суджень мовою логіки предикатів

  • Судження з відношеннями

  • Модальні судження

  • Види складних суджень.

  • Виклад складних суджень мовою логіки висловлювань

  • Розділ Х. Умовивід

  • Типологія правил висновку.

  • Обґрунтування правил висновку.

  • Умовиводи логіки висловлювань в традиційній логіці.

  • Висновки із категоричних суджень

  • Простий категоричний силогізм.

  • Перевірка коректності силогізму.

  • Недедуктивні умовиводи

  • Розділ XI. Аргументація

  • Види доведення

  • Спростування

  • Спростування аргументів.

  • Правила доведення і спростування

  • ЛІТЕРАТУРА