Логічну помилку "тавтологія у визначенні" не слід змішувати з такими виразами: "історія є історія", "держава є держава", "закон є закон", "факт є факт" і т.д.
Перераховані вирази не є визначеннями. Наприклад, вираз "факт є факт" не є дефініцією, в ньому лише стверджується, що факт є фактом і тому до нього слід підходити як до факту, сприймати його з урахуванням усіх його суттєвих ознак, усіх проявів і модифікацій, і поза цим поняття факт мислити не можна.
3. Визначення за можливості не повинно бути заперечувальним. Це правило передбачає основне завдання дефініції - розкрити, які
суттєві ознаки входять до змісту визначуваного поняття. Іншими словами, в ході визначення відбувається констатація суттєвих ознак, що складають зміст визначуваного поняття.
В заперечувальному визначенні фіксується лише відсутність ознак у змісті визначуваного поняття і не вказується, які ознаки повинні складати зміст визначуваного поняття.
Наступні вирази не є дефініціями: "Крадіжка - це не грабіж"; "Суддя - це не адвокат"; "Історія - це не географія"; "Республіка - це не монархія" і т.д.
Ці вирази зовні схожі на визначення, але визначеннями не є. Вони не розкривають зміст визначуваного поняття.
Слід зазначити, що вимога, яка міститься в цьому правилі, не є універсальною. Бувають випадки, коли для предметів і явищ важливим, суттєвим є не наявність певних ознак, а їх відсутність. В цих випадках застосовують заперечу вальну форму визначення.
Як правило, ці визначення найбільш поширені в геометрії, математиці, сучасній логіці і т.д.
Наприклад, "Паралельними лініями є лінії, які ніколи не перетинаються"; "Непарним називається число, яке не ділиться на 2".
4. В процесі визначення не можна використовувати метафори, порівняння, різноманітні літературні прийоми.
Метафори, порівняння широко використовуються в практиці міркування, у спілкуванні, вони роблять певні ознаки предметів та явищ більш мальовничими, привабливими, але при цьому, і це саме головне, вони не можуть відобразити, представити суть ознак, що складають зміст поняття. Тому такі прийоми не є науковими дефініціями.
Застосовуючи метафори, порівняння, різноманітні літературні прийоми, ми робимо нашу мову живою, барвистою, образною, такою, що сприяє глибшому взаєморозумінню. І все ж таки, слід пам'ятати, що такі прийоми не мають нічого спільного з логічною операцією визначення поняття.
Наприклад, "Скрипка - це королева оркестру", "Закон - це меч правосуддя", "Совість - це внутрішній суддя", "Архітектура - це музика, втілена в камені" і т.д.
Кожен з наведених прикладів свідчить про те, що з їх допомогою не можна відрізнити визначуваний предмет від схожих з ним, не можна виділити сутність предмету, що представлений у визначуваному понятті. Тут лише своєрідним чином акцентується, звертається увага на одну ознаку предмету, важливу в деякому відношенні.
Чітке дотримання описаних правил гарантує відсутність помилок в здійсненні операції визначення поняття і забезпечує ясність, послідовність, несуперечливість наших міркувань в цілому.
Дотримання перерахованих правил допомагає формулювати ясні, правильні визначення, які допомагають збагнути свої власні знання і передати ці знання іншим у ясній і доступній формі.
Окрім логічної операції визначення поняття у практиці міркувань широко використовуються процедури, які подібні до визначення, але такими не є. Зокрема, це такі процедури як:
• опис,
• характеристика,
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Логіка» автора Конверський А.Є. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Види дефініцій.“ на сторінці 6. Приємного читання.
