Розділ 10 ІНДУКТИВНІ УМОВИВОДИ

Порівнюючи ці три випадки, ми виявляємо, що явище а має місце за обставин (ABC,ADE,AFG), котрі в усьому відмінні і лише в одному схожі — всі вони мають одну й ту ж обставину А, Оскільки обставини В, С, D, Е, F, G не можуть бути причиною а, тому що явище а настає і за відсутності будь-якої з цих обставин, то робиться висновок, що причиною явища а є єдина схожа в усіх випадках обставина А.

Умовивід за методом єдиної схожості можна записати у вигляді такої схеми:

Приклад. В одній районній конторі зв'язку було три випадки вчинення крадіжки однаковим способом (цінності виймалися із страхових мішків без їхнього пошкодження): 4 серпня, 20 і 25 грудня. Слідство встановило, що в усіх трьох випадках пошту перевозив з однієї контори зв'язку до другої візник Сашков. Відправляли і отримували пошту в усіх трьох випадках різні особи: 4 серпня — Петренко й Іваненко, 20 грудня — Миколаєнко і Яковенко, 25 грудня — Ворона і Савченко. На цій підставі слідчий висунув версію про те, що крадіжка скоєна візником Сашковим.

У вигляді схеми цей умовивід можна записати так:

Застосування методу єдиної схожості складається з трьох послідовних етапів.

1. Перш за все встановлюються всі ті випадки, де наявне явище а, причину котрого ми з'ясовуємо.

2. Потім аналізується кожен випадок і виділяються обставини, за яких виникає явище а.

3. Після цього відшукуються спільні для всіх цих випадків обставини, котрі і є причиною явища а, що нас цікавить.

Висновок за методом єдиної схожості ґрунтується на такому правилі: якщо два чи більше випадків досліджуваного явища мають спільну лише одну обставину, а всі інші обставини різні, то ця єдина схожа обставина і є причиною цього явища.

Метод єдиної схожості дає висновки не достовірні, а ймовірні. Ступінь імовірності висновку залежить від різних умов: а) від кількості розглядуваних випадків. Чим більше досліджено випадків, тим висновок буде більш імовірним; б) від глибини і ретельності дослідження усіх обставин, від точності встановлення того, що в усіх випадках схожою с тільки одна обставила; в) ступінь імовірності висновку за методом єдиної схожості залежить тільки від того, наскільки значні відмінності усіх інших обставин, крім того єдино схожого, котре ми визначаємо як причину. Чим більше відмінностей в обставинах, тим імовірніше буде висновок про те, що причиною явища, яке нас цікавить, є та обставина, котра одна виявилася в усіх випадках однією й тією ж.

В умовиводах за методом єдиної схожості слід мати на увазі ще й такс. В одних випадках може бути, що взята за причину єдино схожа обставина сама є складною і причиною досліджуваного явища служить не вся обставина, а тільки якась його частина, котру й треба визначити. В інших випадках може виявитися, що взята за причину обставина діє не сама по собі, а спільно з іншими, тобто є лише частиною причини або однією з причин, а ми неправильно вважали її за єдину причину.

Метод єдиної схожості нерідко використовується у слідчій практиці для висування версій у справі.

Метод єдиної різниці

Метод єдиної різниці — це умовивід про причину явища, яке ґрунтується на порівнянні випадку, коли явище, котре вивчається, настає із випадком, коли це явище не настає. Якщо випадок, у котрому досліджуване явище настає і випадок, у якому воно не настає, в усьому схожі й різні тільки в одній обставині, то ця обставина, наявна в першому випадку і відсутня у другому, і е причиною явища, що вивчається. У вигляді схеми метод єдиної різниці записується так:

Прикладом умовиводу за методом різниці може бути висновок про вплив сонячного світла на забарвлення листя рослий. Порівнюючи рослини, схожі за всіх обставин і різні тільки за тим, що одна з них росте на сонячному світлі, а друга в темряві, помічають, що та, котра зростає на осонні, має зелене забарвлення, а та, що позбавлена сонячного світла, зеленого забарвлення не має. На цій підставі за методом різниці роблять висновок, що причиною зеленого забарвлення листя рослин є сонячне світло.

Метод різниці порівняно з методом схожості має ряд переваг, завдяки яким він є ціннішим, ніж метод схожості, і частіше застосовується у науковій і практичній діяльності людини. Переваги ці такі:

1. Якщо метод схожості пов'язаний, як правило, зі спостереженням, то метод різниці пов'язаний головним чином із експериментом. Тому висновки за методом різниці мають більший ступінь імовірності, ніж висновки, здобуті за методом схожості.

2. Використовуючи метод схожості, слід брати якомога менше випадків, коли явище настає. Застосовуючи ж метод різниці, досить знати два випадки, і збільшення кількості випадків не збільшує ступеня ймовірності висновку.

Метод різниці в судовій практиці застосовується досить широко. Особливо часто ним користуються в судовій експертизі, під час проведення слідчих експериментів, а також висування версій із кримінальних справ.

Приклад. У справі про крадіжку в продуктовому магазині, скоєну працівниками цього магазину, необхідно було встановити спосіб крадіжки. У слідчого виникло припущення, що продукти продавалися в магазині пертим сортом, а після їх реалізації, позначений в накладних сорт товару змінювався з першого на другий. Перед експертизою було поставлене запитання: чи не дописані в накладних другі "палички" (штрихи) римської цифри "П", якою позначається сорт товару? Висновок було зроблено за методом різниці. Оскільки при сполученні всіх написаних під копірку примірників накладних вони в усьому були схожі (збігалися тексти всіх граф і підписи) і тільки в одному відмінні — другі "палички" позначення сорту "II" не збігалися, то було зроблено висновок про те, що "палички" цифри "ІІ" (єдина відмінність) не збігалися і є наслідком того, що вони написані не одночасно з усім реквізитом накладних, тобто дописані.