Розділ 10 ІНДУКТИВНІ УМОВИВОДИ

1. Факт може бути спеціально створений як суперечний до об'єктивно правильної версії (узагальнення). Під час скоєння злочинів злочинці й інші зацікавлені особи для того, щоб спрямувати слідство хибним шляхом, часто створюють різноманітного роду факти: підкидають викрадені речі або знаряддя злочину іншим особам, змінюють обстановку на місці скоєнного злочину. Заручаються хибними свідченнями свідків чи документами і т. д. Такі факти, природно, постають на початку досліджування як такі, що суперечать іншим фактам у справі і версії в цілому.

2. Факт може лише на перший погляд видатися суперечливим, а насправді не бути таким.

3. Той чи інший факт, який сприймається як суперечливий для узагальнення, може виявитися нейтральним, тобто існуючим насправді, але не пов'язаним зі злочином і не бути ознакою злочинної події.

4. Факт може бути дійсно суперечливим узагальненню. Яким є суперечливий факт у кожному конкретному випадку, чи справді він суперечить узагальненню, чи суперечність ця гадана, тимчасова, слідчий або суддя на початку судового дослідження можуть і не знати. Дійсна природа факту встановлюється під час розслідування справи. Ллє це не означає, що доти, доки не буде з'ясований істинний характер суперечливого факту, не можна робити на підставі зібраних фактів узагальнюючих висновків, висувати версії. Така умова перешкоджала б швидкому й успішному розслідуванню кримінальних справ. Тому в судовому дослідженні умовиводи у формі індукції через простий перелік при наявності суперечного узагальненню факту не тільки обґрунтовані логічно, а й практично виправдані.

Приклад* Під час розгляду справи про крадіжку грошей із торгової палатки були зібрані такі факти:

1) Факт крадіжки грошей.

2) Продавець палатки Л. бачила, як злочинець вибіг із палатки.

3) За ознаками, повідомленими Л., працівниками міліції було затримано гр-на Г.

4) Г. був упізнаний Л. як особа, що вибігла з палатки.

5) Свідок Б. засвідчив, що він бачив Г., котрий біг від палатки.

6) Свідки Р., Я. і А., а також мати й брат підозрюваного Г. посвідчили, що в момент скоєння злочину (о 10-й ранку) Г. перебував у квартирі Р.

7) Г. категорично заперечував свою участь у крадіжці і повідомив, що крадіжку грошей з палатки вчинив Ф.

8) Допитаний Ф. заявив, що крадіжку скоїв він, а не Г.

Останні два факти суперечили висновку про тс, що крадіжку вчинив Г., проте така версія була висунута. У ході подальшого розгляду справи було встановлено, що ці два факти були спеціально створені зацікавленими особами для того, щоб спрямувати слідство на хибний шлях.

Індукція через простий перелік може бути використана лише на початку судового дослідження для висування версій і різноманітного виду пропозицій (здогадів). Для здобуття ж кінцевих висновків слідства й суду, котрі мають бути тільки достовірними, індукція через простий перелік незастосовна. Доводження у судовому дослідженні не може відбуватися у формі індукції через простий перелік. Проте в судовій практиці іноді мають місце випадки, коли кіпцеві висновки (наприклад, вирок чи ухвала) виявляються побудованими за допомогою індукції через простий перелік, що призводить до судової помилки. Це буває, як правило, тоді, коли ігноруються факти, які суперечать висунутій версії, коли не рахуються з наявністю суперечливих фактів, не беруть їх до уваги, або не помічають, або не шукають їх.

10.8. Індукція через відбір фактів, які виключають випадкові узагальнення

Індукція через відбір фактів, які виключають випадкові узагальнення, є неповною індукцією, висновку про клас у цілому ми доходимо на підставі знання частини предметів класу.

Висновки в цій індукції, як і в індукції через простий перелік, ґрунтуються на повторюваності фактів за відсутності випадків, що не узгоджуються з узагальненням. Ллє в індукції через відбір фактів до цієї основи додається одна суттєва умова, завдяки якій види стають обґрунтованішими. Такою умовою є відбір фактів.

В індукції через простий перелік узагальненого висновку доходять унаслідок спостереження фактів, що трапилися першими, шляхом вивчення явищ, взятих поспіль. Такий метод дослідження містить можливість узагальнення на основі фактів, що збіглися випадково. Цей прорахунок індукції через простий перелік може бути певною мірою зменшений завдяки збільшенню кількості вивчених предметів. Чим більша кількість предметів класу буде охоплена спостереженням, тим більша впевненість у тому, що повторюваність ознаки (факту) не випадкова. Але збільшення кількості спостережуваних явищ виключає випадковий збіг фактів.

В індукції через відбір фактів висновок робиться на основі відібраних за певною системою чи випадкового збігу фактів взагалі й абсолютно. Можливість випадкового добору з маси явищ тих, котрі мають тільки виділену ознаку, теоретично теж залишається. Але завдяки тому, що досліджуються предмети, які не першими трапились, а предмети, спеціально відібрані за системою, раніше розробленою і перевіреною практикою, натрапити на випадковий збіг фактів практично неможливо. Важливого значення для обґрунтування висновків набуває система відбору фактів. Чим досконаліший метод відбору, тим більша ймовірність висновку. А науково розроблені системи створюють можливість дійти висновків, що наближаються до достовірних.