Розділ 10 ІНДУКТИВНІ УМОВИВОДИ

На стадії порушення кримінальної справи, коли слідчий має мінімальну кількість фактів і обставин, які стосуються справи, узагальнюючий висновок про злочинну подію в цілому може бути зроблений тільки у формі неповної індукції.

Розрізняють такі види неповної індукції: індукція через простий перелік, індукція через відбір фактів і наукова індукція*

10.6. Індукція через простий перелік

Індукція через простий перелік — це такий умовивід, у якому загальний висновок про клас предметів робиться на тій підставі, що серед спостережуваних фактів не траплялося жодного, який би суперечив узагальненню*

Сутність індукції через простий перелік полягає в тому, що зі спостереження повторюваної ознаки в ряді однорідних фактів (предметів, явищ) при відсутності суперечливого цій повторюваності випадку робиться загальний висновок про належність даної ознаки усім предметам (фактам) цього ж роду.

Повна назва індукції цього виду — індукція через простий перелік, де не трапляється суперечного випадку (inductio per enumeration simplicem, ubi non reperi tuz instantia contradictoria); її називають також популярною індукцією.

Схематично індукція через простий перелік відбувається так. Спостерігаючи окремі одиничні предмети якогось роду, ми помічаємо в одного, другого, третього і т. д. однакові ознаки. Предмети, котрі не мають виділених ознак, у ході спостереження нам не трапились. На цій підставі робимо висновок про те, що всі предмети даного роду мають ці ознаки.

Ще приклад. Викрадені речі знайдені у Петренка. Знаряддя злому (ломик) теж виявлено у Петренка. Якщо на підставі цих двох фактів (судження про факти) буде зроблено висновок про те, що цей злочин скоїв Петренко, то такий висновок є індукція через простий перелік.

Індукція через простий перелік значно розширює наші знання, вона має великий ступінь узагальнення. До висновку про цілий клас предметів ми можемо прийти на основі спостереження найнезначнішої кількості окремих екземплярів цього класу. Інколи узагальнюючий висновок висловлюється в результаті спостереження всього двох предметів. У цьому перевага даного виду індуктивних умовиводів.

Але індукція через простий перелік не дає нам достовірних висновків, її висновки тільки імовірні. Зумовлено це тим, що висновок в індукції через простий перелік виявляється мало обґрунтованим.

Основою висновку в індукції через простий перелік є повторюваність однорідних фактів при відсутності серед них суперечного випадку. Ми приписуємо ознаку, виявлену в певній частині предметів, усім предметам класу тільки на тій підставі, що не трапилося жодного предмета, котрий не мав би цієї ознаки. Іншого обґрунтування висновок у цих умовиводах не має. Але те, що нам не трапилося суперечливого випадку, може свідчити про зовсім різне. Суперечливий випадок може не трапитись тому, що виділена ознака дійсно належить усім предметам, є їх загальною ознакою. Але суперечливий випадок не трапляється і тому, що до сфери нашого спостереження випадково потрапили всі ті предмети, котрі тільки й мають цю ознаку, і якби ми продовжували наше спостереження, то суперечливий узагальненню випадок обов'язково трапився б.

Отже, відсутність суперечливих фактів само собою не є доказом того, що вони взагалі не існують. Вони можуть не існувати, але можуть і існувати. Тому висновок, що в ході спостереження не трапилося фактів, суперечливих узагальненню, е тільки імовірним.

Індукція через простий перелік дає висновки різного ступеня ймовірності: від найменшої до найбільшої. Ступінь імовірності залежить від кількості вивчених фактів. Висновок, зроблений на основі спостереження досить малої кількості фактів, що потрапили першими, буде завжди мало ймовірним.

Навпаки, висновок, добутий унаслідок вивчення значної кількості випадків, буде більш імовірним. Тут діє принцип: щоб висновок мав більше ймовірності, необхідно розглянути якомога більшу кількість випадків.

Індукція через простий перелік вважається найненадійнішим висновком індуктивних умовиводів. Скільки б явищ не було охоплено спостереженням, завжди залишається можливість натрапити на факт, суперечливий узагальненню. І якщо він трапляється, то висновок, який мали раніше за істинний, стає помилковим. Це не означає, проте, що індукція через простий перелік зовсім непридатна для наукового пізнання. Історії науки відомо чимало випадків, коли висновки, котрі стали пізніше науковими положеннями, були здобуті спочатку у формі індукції через простий перелік.

Популярна індукція не може застосовуватися у науці як форма доказовості. Істинність доказуваного положення можна обґрунтувати тільки достовірними судженнями. Достовірність випливає тільки із достовірності і не може бути виведена з імовірності. Тому за допомогою індукції через простий перелік, висновок котрої тільки ймовірний, не можна довести істинність якогось положення. Ллє всюди, де справі пізнання сприяють імовірні положення, індукція через простий перелік знаходить широке застосування. Великої користі популярна індукція надає на перших ступенях пізнання явищ, коли ще бракує достатнього матеріалу для достовірних висновків, але є факти, котрі дають змогу висловити узагальнюючий висновок про клас предметів у формі припущення.

10.7. Індукція через простий перелік у судовому дослідженні

Індукція через простий перелік широко використовується у судовому дослідженні. Але тут вона має деякі особливості, зумовлені специфікою пізнання під час розслідування і розгляду кримінальних справ. Ці особливості полягають ось у чому. Підставою для узагальнюючого висновку в індукції через простий перелік е відсутність суперечливого факту. Висновок розглядається доти, доки не трапиться суперечливий випадок. Але як тільки під час спостереження виявляється факт, який суперечить узагальненню, здобутий висновок стає неспроможним, хибним. Якщо ж суперечливий факт трапляється перед тим, як ми маємо намір зробити узагальнюючий висновок, але ще не зробили його, то він уже не може бути зроблений.

У судовому ж дослідженні узагальнюючий висновок за допомогою індукції через простий перелік може бути зроблений і в тому випадку, коли трапився факт, суперечливий узагальненню (висунутій версії). Наявність суперечливого факту ще не є підставою до того, щоб вважати висунуту версію помилковою, а в тих випадках, коли версія ще не сформульована — підставою до того, щоб намічену версію не висувати. Зумовлено це тим, що при висуванні версії (узагальненні) слідчий (суддя) може не знати, що є суперечливим фактом, чи є він дійсно суперечливим узагальненню фактом, чи його версії здаються тільки суперечливими.

Суперечливий факт може мати різноманітну природу.