Пригоди Олівера Твіста

Роза не знала, як їй діяти далі, але дуже хотіла врятувати Ненсі. Та дівчина відмовилася прийняти допомогу. Вони вирішили, що Ненсі постарається ще щось розвідати про цю темну справу, а Роза щонеділі буде чекати її на Лондонському мосту між одинадцятою та дванадцятою годиною ночі.

Хоч як Роза просила Ненсі кинути банду грабіжників, дівчина повернулася до Сайкса.

РОЗДІЛ XLI,

який містить нові відкриття й показує, що несподіванки, як і біди, ніколи не ходять поодинці

Роза відчувала жагуче бажання розкрити таємницю Оліверового походження і вирішила звернутися по допомогу до Гаррі, але так і не змогла дописати листа. Вона довго обмірковувала перший рядок, як раптом у кімнату забіг захеканий Олівер, який ходив гуляти під охороною містера Джайлза. Хлопчик швидко заговорив, що бачив у місті містера Браунлоу і запам’ятав будинок, у який зайшов цей добрий джентльмен. Роза вирішила зустрітися із рятівником Олівера, замовила карету і разом з Олівером поїхала до містера Браунлоу. Джентльмен одразу ж прийняв її. У кімнаті міс Мейлі опинилася перед літнім чоловіком з приємним обличчям. Тут же був і містер Грімвіг, який манірно вклонився дівчині. Міс Роза розповіла джентльменам все, що вона знала про долю Олівера і покликала хлопчика. Зустріч Олівера з містером Браунлоу, містером Грімвігом та економкою місіс Бедвін розчулила дівчину до сліз. Потім вона розповіла про зустріч з Ненсі, і містер Браунлоу похвалив її за розумне рішення звернутися по допомогу саме до нього, а не до лікаря Лосберна, який через запальну вдачу міг вдатися до якогось нерозважливого кроку.

«Вони вирішили довідатися, хто Оліверові батьки, і повернути йому спадщину, яку в нього… неправдою відібрано». Для цього їм треба знайти Монкса, довідатися його справжнє ім’я і приперти до стіни. У цьому їм може допомогти Ненсі, з якою вони мають зустрітися. Потім джентльмени поїхали до місіс Мейлі і все їй розповіли. Було вирішено, що міс Роза і тітонька нікуди не поїдуть з міста, доки ця заплутана справа не вирішиться до кінця.

РОЗДІЛ XLII

Оліверів давній знайомий виявляє безсумнівні ознаки геніальності і стає громадським діячем у столиці

До Лондона Північним шляхом наближалося двоє подорожніх. Чоловік «був одним із тих довготелесих, кривоногих, вайлуватих, кістлявих людців, чий вік важко точно встановити, — в юні роки вони мають вигляд недорослих чоловіків, а дійшовши зрілого віку, нагадують юнаків-переростків. Жінка була ще молода, але дебелої міцної статури, яка їй потрібна була, щоб нести важкий клунок, прив’язаний за спиною». У супутника на ціпку теліпався легкий клуночок, і тому він ішов легкою ходою далеко попереду жінки. Це були Ной Клейпол і Шарлотта. Вони вкрали гроші з каси містера Сауербері і тепер тікали в Лондон, щоб заховатися від хазяїна у найглухішому завулку столиці. Місто було для них чуже, але Ной безпомилково йшов у напрямку похмурих, брудних завулків, аж поки не зупинився біля трактиру «Три каліки». Вони зайшли у це лігво злодюг, замовили вечерю і вирішили тут заночувати.

У кімнаті, куди завели прибульців, було маленьке непримітне віконце, через яке Фейгін побачив прибульців і почув їхню розмову про крадіжку двадцяти фунтів і про бажання Ноя стати грабіжником. Фейгін зрозумів, що зможе використовувати цю парочку у своїх темних справах, а тому не вагаючись зайшов у кімнату, повторив слова Ноя про його бажання обчищати каси крамниць, кишені, жіночі сумки, будинки, поштові карети, банки і запропонував свою допомогу у здійсненні цих планів.

РОЗДІЛ XLIII,

у якому оповідається, як спритний Пройда ускочив у халепу

Наступного дня Ной, який назвався Морісом Болтером, і Шарлотта переселилися до Фейгіна, який хотів домогтися, щоб новобранець з самого початку знайомства захопився його геніальною хитромудрістю. «Він докладно розповів про грандіозний розмах своїх операцій, переплітаючи собі на користь правду з вигадками та чергуючи і те, й інше з такою майстерністю, що повага до нього містера Болтера помітно зростала, а водночас до неї домішувався благодатний острах, який Фейгін так жадав у ньому збудити» розповідями про шибеницю, що чекає на зрадників. Далі Фейгін розповів про арешт Пройди, наказав Пою знайти хлопця і розвідати, як там тепер йому ведеться. Новобранець боявся йти в поліційну управу, але не смів суперечити старому. Перевдягнувшись у «каптан візника, короткі плисові штани і шкіряні краги», Ной безпечно зайшов до зали суду, де розглядалася справа Пройди.

Містер Докінс поводився так, ніби ні в чому не винний, погрожував суддям звернутися до міністра внутрішніх справ, нагадував їм про свої права і привілеї, вдавав, «ніби має намір негайно подати на них позов, зажадав від тюремника, щоб той назвав «прізвища отих двох старих фраєрів ондечки в суддівських кріслах». Це було сказано так, що у залі розлігся гучний регіт глядачів.

Переконавшись, що Пройду вивели із зали і замкнули в маленькій одиночній камері, Ной поспішив до Фейгіна «з радісною звісткою, що Пройда робить честь своєму вихователеві й створює собі блискучу репутацію».

РОЗДІЛ XLIV

Для Ненсі настає час виконати обіцянку, яку вона дала Розі Мейлі. Вона зазнає невдачі

Ненсі не могла приховати збентеження від думки, до чого може призвести те, що вона довірилася Розі і розповіла про Фейгіна, Сайкса та інших членів злочинної зграї. Вона пригадувала, що всі вони довіряли їй свої таємниці, розкривали перед нею свої мерзотні плани, а тепер вона ж може стати причиною їхньої загибелі. Ці вагання, зміни настрою не помічав Сайкс, але добре бачив Фейгін.

У неділю ввечері Ненсі хотіла піти з дому, щоб зустрітися з міс Розою, але Сайкс заборонив їй виходити, «скоріше аби тільки зробити наперекір, ніж тому, що мав якісь поважні підстави не випускати дівчину з дому». Ненсі сердилась, кричала, потім почала благати, але Сайкс забрав її одяг, скрутив руки і запхав у комірчину, замкнувши двері на замок.

Сайкс не розумів, що сталося з Ненсі, а Фейгін, який був свідком її істерики, щось запідозрив і вирішив простежити за дівчиною.

РОЗДІЛ XLV

Ной Клейпол одержує від Фейгіна таємне доручення

Наступного дня Фейгін ледве дочекався свого нового спільника. Коли Ной з’явився, старий похвалив його за те, що він добре попрацював учора, відібравши у дітей шість шилінгів і дев’ять пенсів, і доручив простежити за Ненсі. Ной шість вечорів марно чекав дівчину, а в неділю ввечері Ненсі сторожко вийшла з дому і пішла вулицею. Ной наблизився до неї на безпечну відстань і пішов слідом, не спускаючи з очей постать дівчини.

РОЗДІЛ XLVI

Обіцянки дотримано

Об одинадцятій годині на Лондонському мосту з’явилося дві постаті: жінки, яка неначе когось шукала, і чоловіка, який скрадався позаду. «На середині мосту жінка спинилася, спинився і переслідувач».