Розділ «Вільгельм Телль»

На ліс чудовий, на питні джерела.

Здавалось їм, що знов вони знайшли

Вітчизну милу. Тут вони й осіли,

І селище побудували — Швіц,

І довго й тяжко працювали, поки

Для засіву розкорчували ліс.

А потім, як розмножились і мало

Землі їм стало, то людей частина

Пішла до Чорних гір і в Білу землю,

За вкриті вічним льодом верховини,

Де інший люд по-іншому говорить[199].

Містечко Станц в Кернвальді збудували,

Містечко Альторф у долині Ройсу,

Але про спільність роду не забули.

Поміж чужих племен, що з того часу

У нашій оселилися країні,

Ми легко відрізняємо своїх —

І серце й кров ми рідну пізнаємо.

(Потискує руки праворуч і ліворуч.)

Мауер