Розділ «Вільгельм Телль»

О Боже! Це його лиш розлютить!

Руденц

Я кинув свій народ, по крові рідних

Я зрікся, і природні узи я

Геть розірвав, щоб лиш до вас пристати.

Гадав сприяти спільному я благу,

Імперії посилюючи владу.

Тепер упала з віч моїх пов’язка —

Я з жахом над безоднею стою.

Мою довірливість ви обманули,

І серце чесне ви звели... А я

Губив народ, хоч мав мету найкращу.

Геслер

І ці слова зухвалі — перед паном?

Руденц

Мій пан — лиш імператор, а не ви.

Я вільний, як і ви, і можу з вами

У рицарських я доблестях змагатись.

Намісник імператора ви тут,

І ганьбите його, а я шаную,