Збіднена й спустошена стокрот,
До свого художника байдужна,
Не свідома власної снаги, —
Кориться природа, вже бездушна,
Лиш законові ваги.
Щоб як-небудь завтра відтворяться,
Нині ями риє погребні,
Машинально на старенькій прядці
Сірі пересновуючи дні...
А боги пішли в країну мрії,
Більше їх не потребує світ,
Що вже сам крутитися уміє,
Сам скеровує свій хід.
Так, пішли, узявши все високе,
Все прекрасне, чим душа жива,
Всі кольори, всі життєві соки,
Нам лишивши спомини-слова.
Десь витає плем’я боговите
На захмарній Пінду[51] висоті;
Що безсмертне в співі має жити,
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Фрідріх Шіллер. Лiрика. Драми» автора Шиллер Фрідріх на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Лірика“ на сторінці 96. Приємного читання.