Розділ «Частина друга. Deepwater horizon»

Леся смішна. Точніше — потішна. Вона жвава, на Федорові два слова вона видавала одразу десять, крізь великі окуляри дивилася на нього наполовину зі страхом, наполовину — з іскрою смішинки. Зі смішним мультяшним каре вона нагадувала цукеркову дівчинку з картинки — з великими очима і такою ж великою головою, маленькими губками і тоненькими ручками на крихітному тільці.

У машині Федір включив дівчатам легку музику, Смирна сиділа поруч, і їхні з Федором руки торкнулися на мить, щоб іще раз відчути одне одного, а Леся все розповідала, наче допитуючись чи то у Федора, чи то у Смирни, що ж їй краще робити зі своїм безтолковим Женькою, і як їй бути з Андрюшою, який теж, в принципі, партія нічого.

Неділя була останнім днем театрального фестивалю. Вони влилися в натовп відвідувачів кіностудії й на хвилину розгубилися, не знаючи куди рушити в такому різноманітті подій, окрім як за людським потоком. Однак Леся, швидко взявши на себе цю задачу, одразу ж впіймала якогось юнака і стала витягувати з нього всю потрібну інформацію, накручуючи на палець свої кучері і складаючи дивовижно губки. За хвилину спілкування Лесі з юнаком вони вже знали, що найцікавіше зараз відбувалося не тут, у сквоті, а на концертній сцені — там ішов живий виступ учасників київського TEDx.

На конференції в ангарі — купа народу, протиснутися практично неможливо. На сцені вже виступав молодий чувачок із борідкою і мікрофоном у руці.

— Слухай, я його знаю. Це Слава Жуковський, — сказала йому Смирна. — Вони з Віктором у Психоінженерній гімназії займаються. Пам’ятаєш, я тобі про Віктора Чижа розповідала?

Федір кивнув і прислухався до його промови.

— Пам’ятаю. У мене навіть візитка його є. Я його, до речі, якраз збирався зустріти.

Одразу по закінченню виступу Федір став пробиватися крізь натовп людей до доповідача, який уже зійшов зі сцени і розмовляв про щось із організаторами.

— Федір Могила, журналіст, займаюся комунікаціями і когнітивними технологіями, — простягнув він візитку спікерові. — Дуже дякую Вам за доповідь. Надзвичайно надихаюче і актуально. Гадаю, ми з вами займаємося однією і тією ж справою. Чи можемо хвильку поспілкуватися? Хочу запропонувати Вам тему для співпраці.

— Слава Жуковський, — чувачок потис Федорові руку. — Займаєтеся когнітивними технологіями?

— Виходимо на ринок. Психотехнологічний стартап. Може, поспілкуємося на повітрі?

Вийшовши із задушливого павільйону, вони присіли в затінку дерев і дістали по сигареті. Свіжий вітерець доносив запахи печених сосисок, а з-за павільйону вже вчувалися звуки бас-гітари, яку налаштовували перед вечірнім концертом.

— Славо, ви можете у двох словах розповісти про те, які задачі зараз стоять у вашої команди? Я так зрозумів з вашої доповіді, що ви представляєте цілий новий напрямок досліджень? Буквально кілька хвилин, якщо ви не поспішаєте. Ваша доповідь показала мені, що наша діяльність далеко не так безнадійна, як ми гадали.

— А чим ви займаєтеся? — поцікавився Слава, мружачись на сонці.

— Ну, практично тим самим, що й ви — намагаємося просувати психотехнології, — Федір підніс Славі запальничку, і той розкурив сигарету. — Мені здається, сьогодні це досить невдячна справа. Що ви на це скажете?

— Психотехнології — це те, як вирішувати задачі, які раніше не вирішувалися, ось і все, — Слава по-діловому випустив дим донизу і знову швидко затягнувся. — Ось що таке психотехнології. А люди думають, що психотехнології — це щось на кшталт автотренінгу або самонавіювання, що вони тільки для релаксації підходящі або для вирішення психологічної проблематики. Ні, це інженерія свідомості. Це ціла інженерна наука, і наразі ніхто навіть не починав опановувати цю сферу. Простий приклад. Калмики ввели у школі обов’язковим вивчення гри в шахи. І зараз мають серйозний вихлоп від цієї теми — на всю Калмикію у них там п’ять чи шість гросмейстерів світового рівня, це при тому, що самої Калмикії там може триста тисяч населення. Самі розумієте, що це для держави означає... І це просто вивчення гри в шахи. Якщо свідомість розвивати, вона дає свої результати, просто потрібна методологія, розумієте? А не камлання шаманське. Ми працюємо із системою, яка називається психоінженерія, це школа Бориса Олеговича Гурова. Чули може?

— Авжеж, саме читаю його книжку.

— Ну от... — Слава повчально кивнув. — Ми, фактично, готуємо універсальних спеціалістів, людей, які за допомогою перебудови свідомості легко навчаються будь-якій спеціальності, швидко змінюють одну професію на іншу, і можуть показувати круті результати в кожному виді діяльності. Потрібно просто зняти обмеження з людської свідомості, навчити людину керувати власною свідомістю тоді, коли вона перестає залежати від зовнішніх стимулів — від соціуму, культури, власної біологічної природи і так далі.

— І як успіхи?

— Нормально. Є проекти, де почалися вже серйозні зрушення. Що більше людей проходить навчання у нас, то легше наступним досягати тих самих результатів. Ну, що значить «які успіхи»? Я б сказав, ми робимо дизайн свідомості «під ключ». Розвиток потрібних функцій свідомості — від вивчення іноземних мов і розвитку емпатії до підготовки агентів спецслужб, в залежності від задач клієнта. Формування багатопроцесного мислення. Керування процесами сну, розвиток альтернативних форм сприйняття. Робота з невирішуваними задачами. Візуальні мови для передачі великих об’ємів інформації. Підйом рівня креативності — на порядки. Ну, внутрішня свобода, як побічний результат.