Кьатібін гьойнюнден нелєр гечійор!
Кьатіб — бенім, бен — кьатібін, —
Ель не кари шир?! —
співав Грицьків голос, а Лаговський зареготався, аж душився зо сміху. Шмідт попрохав його дати переклад.
— Оця поетична строфа значить: «Писар прийде до кравця, то каже, щоб йому шили пальто...» — розумієте? Модне гяурське пальто, а не азіатський халат... «Ох, і чого-чого не надумає собі писареве серце!» А приспів, що приспівується
до кожної строфи, значить: «Писар — мій, я — писарева, ну, кому яке діло?!» Але, здається, вже музиці кінець...
Справді, почувся гомін; стало чутно, як люди підводяться з місця та розходяться; почулися прощальні бажання: «калінікта», себто «добраніч».
Але Грицько, хоч і пішов звідси, з цього обійстя, не покинув бренькати та співати. Голос його за скількись хвилин залунав на сусідньому подвір’ї, де була його хатина. До Ла-говського та Шмідта зовсім виразно доносилися, через одчинене вікно, і мелодія, і навіть слова пісні. Мелодія була тужлива, а що в вікно падав чарівничий широкий сніп місячного проміння, то й невідома чужомовна мелодія линула до Шмідта, мов щось гарне, фантастичне...
Бачхелерде саримсак,
Сарил-сарил-сарилсак.
Ікіміз бір дюшекте Байил-байил-байилсак, —
співав, приграваючи собі на струнах, Грицько вже нову пісню.
— А це що? — питав Шмідт.
— А це воно от що: «На городі росте часник...» Ну, ми б сказали краще «любисток»... «Ох, що б то нам переплестися в обіймах, переплестися в обіймах, переплестися в обіймах!.. Ох, що б то нам двом на одній постелі замліти з такого кохання, замліти, замліти!» Дуже поетично?
— А коли хочете, то й дуже, — весело сказав Шмідт. — Тільки ж я, слухаючи таку мінорну мелодію, думав був, що слова мають бути сумні... аж вони он які!.. О, а це вже він знов нової співанки втнув!.. І знов щось смутне...
Рушниця — набита, так треба стрельнути.
Продав би — не куплять таку дороженну...
Ох, важко самому без любки заснути
В цю темную нічку, в цю нічку довженну! —
виспівував по-турецьки тим часом Грицько. На Шмідто-ві бажання професор мусив перекласти ще й цю і строфу.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Андрій Лаговський» автора Кримський Агатангел на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „ТУАПСЕ“ на сторінці 10. Приємного читання.