Ще більш офіцер любувавсь.
Серед щастя того раптом день прийшов, Що до рибки не сам офіцер надійшов: Попід руку з ним — панна якась. Шептались ніжно... Він щось прохав...
Її рукавичку й троянду забрав...
А як прощались — обняв міцніш...
Ох, для бідної рибки — то в серце ніж! Заридала: «Боже ж мій!.. Боже!..
Ту прояву любити він може!..
Вже забув він мене
І забув про ясне
Золоте моє вбраннячко гоже».
Цю панну так покохав офіцер,
Що далі все занедбав.
Занедбав він і рибку свою золоту,
І до неї в скляную хатину оту Ані крихітки вже не вкидав.
Аж ось на думку комусь прийшло.
Що тра їй хліба... Постукав об скло...
На дні басейна, в моху густім,
Рибка мертва лежала, вся в золотім... Отака її доля гіркая...
Ціла казка про неї — смутная.
Може, хтось і зітхне,
Хто — й сльозину змигне:
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Андрій Лаговський» автора Кримський Агатангел на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „ТУАПСЕ“ на сторінці 53. Приємного читання.