Розділ «Частина V»

– А кому я можу це розповісти, Віллі? Твоїй дружині?

Кімнату несподівано освітило блискавкою, услід за цим донеслися гуркоти грому.

– Так чого ти прийшов?

– Гадаю, ти знаєш, Віллі.

– Скажи вже.

– Ми прийшли забрати тебе.

– Чому «ми»? Ти ж сам.

– З чого ти взяв?

– Твій погляд. Рухи. Я знаю людей, Харрі. Ти проникаєш до мене, стараючись зробити це непомітно й несподівано. Коли полюють зграєю, так не поводяться, Харрі. А чому ти сам? Де інші? Хто-небудь знає, що ти тут?

– Це не має значення. Припустимо, я сам. Однаково ти постанеш перед судом за вбивство чотирьох людей… – Віллі приклав палець до губ, немов обмірковуючи почуте, поки Харрі називав імена: – Маріус Веланн, Камілла Луен, Лісбет Барлі, Барбара Свендсен.

Деякий час Віллі дивився в нікуди. Потім повільно кивнув і відняв палець від губ:

– Як ти здогадався, Харрі?

– Зрозумів, навіщо все це робилося. З ревнощів. Ти ж хотів помститись їм обом? Коли дізнався, що Лісбет зустрічалася зі Свеном Сівертсеном, коли ви їздили у весільну подорож у Прагу.

Віллі заплющив очі й закинув голову. Матрац булькнув.

– Я не відразу зрозумів, що вашу з Лісбет фотографію було зроблено в Празі, але сьогодні мені поштою прийшла інша празька фотографія – з тією ж статуєю.

– І тоді все стало ясно?

– Ну… Спочатку я відігнав від себе цю версію як абсурдну. Потім у ній почав простежуватися здоровий глузд – наскільки це поняття взагалі застосовне до таких маячних вчинків. Виявилося, велокур’єр-убивця зовсім не сексуальний маніяк. Він розіграв цілу п’єсу, щоб злочини мали вигляд серії, а вбивцею визнали Свена Сівертсена. Тільки одна людина могла поставити такий спектакль – професіонал. Людина, для якої театр – робота і пристрасть.

Віллі розплющив одне око:

– Якщо я правильно зрозумів, ти вважаєш, що ця людина вирішила вбити чотирьох, аби помститись одному?

– Із п’яти вказаних жертв тільки троє були вибрані випадково. Ти влаштував усе так, аби здавалося, ніби місця злочинів визначила випадково намальована пентаграма. Але насправді пентаграма креслилася, виходячи з двох наявних точок, твоя власна адреса і будинок матері Свена Сівертсена. Хитро, але геометрія тут проста.