Розділ «Іван Дзюба Чорний романтик Сергій Жадан»

висло життя, мов сережка у вусі.

Так ми жили — голосні й недолугі,

вплетені в часу стрічку трофейну,

блудні поборники бугі-вугі,

скурвлені діти міцного портвейну.

Ти одягала військові боти,

бігла до школи — пенал, олівчик.

Все ще попереду — перші аборти,

татові джинси, мамин ліфчик.

Ще підіймало звивисту хвилю.

Срібна розгромлена клавіатура

ще формувала основи стилю —

так починалася контркультура.

З теплими гільзами «Біломору»,

з ковдрами битих студентських акцій

Так наполегливо рвався угору

змучений блюз твоїх менструацій.

. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .

Що нас єднало? Загоєні сварки

падали в ніч, як у воду весла.