Розділ «ЧАСТИНА ДРУГА ПРИЧАЛ ПЕТРА ДОБРИНІ»

Митрич опустив голову і пішов до вантажників, що саме розкручували нову бухту троса. Добриня глянув на його згорблену спину і зрозумів: різкість і крик були, мабуть, зайвими. Напруження і так велике, а тут ще Калікіна принесло. «Час вирішувати, як поводити себе з цим товаришем далі. Тенор він суперник, а до суперники… треба ставитись інакше…» Як інакше — Петро ще не вирішив, і це теж дратувало.

— Навіщо містеру фляга в лікарні?

— Та він до лікарні не пішов, — відповів посміхаючись Касян. — Дивний містер, замкнувся на шхуні і нікого до себе не пускає. Навіть дочку і шкіпера прогнав. До Журавльових пішли обідати.

— Чого це він розійшовся? — спитав Петро.

— Нудьгує.

— Я бачив, як він нудьгує, — сказав Вовчик. — Чарку перехилить — і промови сам до себе виголошує.

— Оце так, — посміхнувся Добриня.

— Петре Степановичу, слухай, ходім до нього, га?

— Не можу, справ по горло… А сам чого не підеш? Боїшся, чи що?

— Я вже пробував пробитися, але вахтенний сказав, що велено пускати лише тебе одного.

— Ото ще… І ти заливаєш, як Митрич.

— Чесно. Велів пускати до нього лише одного росіянина на ім'я Пітер. Так що без тебе до нього ніяк…

— Ну коли так, ходімо… — погодився Добриня. Йому була приємною така увага містера Белча. Він покликав Михеєва. — Ви тут усе приготуйте. Будемо піднімати.

Вони рушили пірсом у бік «Грейс О'Нейл».

— Бачу, збираєшся піднімати «гармонь»? — поцікавився Касян.

— А ти що? Ревізор? Чи посланець від Баті?

— Мені фляга позаріз потрібна, — не звертаючи уваги на різкий тон Добрині, сказав Касян. — Без неї ланцюг доказів розривається.

— І нащо тобі оті докази? Цілий день тільки й чуєш: містер Патрік, для містера Патріка. А може, він якийсь… А ми тут для нього…

Касян здивовано поглянув на Петра, але нічого не сказав. Тільки, коли підійшли до трапу, перепитав:

— То коли ж плануєш підняти «гармонь»?