TextBook — За час, що минув, і забути можна, кого з якого боку поклав, — хвилюючись надміру, як здалося Добрині, промовив Семен.
— Таке не забувається, — переконано сказав Журавльов.
— А може, його звір… Медвідь або песці, — висловив припущення Михеєв. Проте його слова залишили без уваги.
До них саме підходив Грем Хосуел. Стомлено посміхаючись, він встромив у сніг лопату і щось неголосно промовив. Зрозумів його лише Добриня.
— Він говорить, що коли третього нема під уламками літака, то його тут і взагалі нема.
— Це так, він під уламками. А де ж йому ще бути? І не сумнівайтесь, він там, — упевнено сказав Шульков.
— А чому, власне, під уламками? А втім, хвіст літака могло зрушити з місця вітром, обвалом, зрештою землетрусом… Треба зазирнути під літак. — Журавльов рішуче попрямував до залишків «бофорта». Добриня рушив за ним.
— Ми вже самі тут з Вовчиком кумекаємо, як його убік відсунути… Інакше під стабілізатор ніяк не підлізти.
Чоловіки довго топталися навкруг уламків, зазирали з усіх боків, пробували піднімати дюралевий хвіст, про щось радились.
Мабуть, це тривало б ще довго, коли б Ніна Павлівна раптом не спитала:
— А де ж це Людмила і цей містер?
— Он там, — показав рукою Михеєв. — На «сідло» піднімаються.
— Що їм там треба? — поцікавився Журавльов.
— Не знаю, містер Белч щось там пояснював Людмилі. — Добриня раптом ляснув себе по лобі. — Слухай, Вовчик, у тебе трос є?
— Є… — розгинаючись над відром із соляркою, промовив Михеєв.
— Тоді порядок. У мене ідея, — Петро посміхнувся Ніні Павлівні, вибачився перед рештою і пішов з Михеєвим до бульдозера.
— Слухай, начальнику, навіщо тобі тягати того хвоста? — подався за Добринею Семен. — Повір моєму досвідові, його з мерзлоти вік не вирвати.
— Звідки ти такий упевнений, дядечку? — спитав, роздивляючись Шулькова, Вовчик.
— Ну, сам подумай, — розгублено заморгав механік. — Якого біса хтось би став запихати його під уламки, коли навкруги стільки місця гуляє? Хочеш, поб'юсь з тобою об заклад. На пляшку…
— Щось не можу я тебе зрозуміти, Семене. То ти упевнений, що він під уламками, а то об заклад б'єшся, що його там немає. Може, ти перебрав зранку?
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Тринадцять градусів на схід від Грінвіча» автора Сичевський Василь на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „ЧАСТИНА ПЕРША ТАЄМНИЦІ СПЛЯЧОГО РИЦАРЯ“ на сторінці 32. Приємного читання.