Хто є хто. На дивані президента Кучми

довго розмовляв по телефону. Коли я перевірив свої телефонні рахунки,

з'ясувалося, що Микола постійно з'єднувався з одним і тим же номером в

Нью-Йорку. Це був телефон Єльяшкевича - вони не могли прожити один без

одного ні дня.

Розмови Мельниченка з Єльяшкевичем тривали годинами. Один зі

співрозмовників подовгу щось наговорював, а інший його уважно слухав.

Паузи займали п'ятнадцять-двадцять хвилин. У цей час здавалося, що

Микола ось-ось засне біля телефону. Обговорювалися перспективи

розслідування ФБР і Міністерством юстиції США замаху на Єльяшкевича. З

моменту прибуття колишнього депутата в США, Микола став надавати

цьому епізоду особливе значення. Одного разу він відверто зізнався пресі:

"Справа Гонгадзе не дуже легка, тому ключовим моментом до того,

що в Україні буде краще життя, стане справа Єльяшкевича".

Прилетівши з візитом до Німеччини, Мельниченко пам'ятав про

безпеку і дотримувався необхідних заходів обережності. Кожного разу,

сідаючи за стіл, він уважно розглядав вміст своєї тарілки. Стежив за тим, яку

чашку бере Іванка, щоб налити йому чай. Моїй дружині це не подобалося і

одного разу вона вийшла з себе. Відібравши у нього їжу, Іванка заявила:

- Все, Миколо. Сьогодні будеш без вечері! Або готуй собі сам.

Увечері ми разом з Мельниченком ходили гуляти до озера. По дорозі