Хто є хто. На дивані президента Кучми

намагався це ретельно приховувати, але відчувалося, що спілкування з

Мельниченком його гнітить.

Бізнесмен з Івано-Франківська теж волів гірськолижний спорт і не

виявляв інтересу до державних секретів. По ходу справи ми з ним

познайомилися ближче. Він виявився дуже приємною діловою людиною.

Мені стало цікаво, що саме спонукало його профінансувати цю відрядження:

- СБУ, напевно, твій дах? - Поцікавився я.

- Та який там дах, ти що? - Обурився бізнесмен, - Я плачу тільки

губернатору! Решта мене не хвилюють. А служба - вона зараз допомогти не

здатна. Може тільки нашкодити, якщо захоче. Тому доводиться їх теж

підгодовувати.

Я ніколи не бачив Мельниченка таким задоволеним, як в Альпах. У

компанії Верховського і Степана він просто світився від щастя. Він зрозумів,

що його записи як і раніше комусь потрібні і цікаві.

Правда, відчувши непідробну увагу до себе, Микола відразу ж

вирішив схитрувати. По ходу роботи Степан попросив його переписати

кілька виявлених державних секретів на окремий компакт-диск. Йому

потрібно було якось відзвітувати за відрядження в Києві. Пообіцявши

виконати його прохання, Микола відвів мене в сторону і запропонував:

- Значить так, Володимире, зараз ми зіграємо з ними жарт. Треба щоб