Хто є хто. На дивані президента Кучми

разом з Верховським і Степаном, а Мельниченко разом з бізнесменом поїхав

до Мюнхена - ремонтувати свій ноутбук.

Незабаром майор повернувся і зробив вигляд, що йому вдалося щось

переписати. Після цього гості одразу ж виїхали додому. Ми з Мельниченком

вирішили провести їх по шляху в Україну.

Замість автобану ми поїхали на Відень по звичайній дорозі - через ліси

і гори. Так наполіг Мельниченко. Він хотів продемонструвати людям з

Києва, як ми вміємо тут працювати, маскуватися. Степан з Верховським

їхали слідом за нами і не розуміли, навіщо ми звернули з автобану. Вони

почали сигналити нам ззаду фарами, але ми не звертали на це уваги і їхали

далі. Нарешті Мельниченко вибрав зручне місце і скомандував зупинитися.

Це була маленька парковка для відпочинку серед густого лісу, який оточував

дорогу з обох сторін. Як на зло в цей момент до нас прилаштувалася якась

німецька машина. Майор сказав:

- Ну, от і стеження.

- Та пішли вони на.ер! - Не витримав Верховський, - давай диск, не

тягни!

Верховський не любив Західну Європу і хотів швидше повернутися

додому. Він звик до України, її порядків і повністю губився за кордоном, в

цивілізованому світі.