Хто є хто. На дивані президента Кучми

Ми оселилися в окремому особняку високо в горах - у Південному

Тіролі, на кордоні Італії з Австрією. Вибране мною місце дуже сподобалося

гостям з Києва. Навколо відкривалася мальовнича панорама Альп; було

рукою подати до підйомника гірськолижної траси. Безпека також була

організована на солідному рівні. Це була найвища точка в околиці - до нас

вела одна дорога, яку можна було легко перекрити. Після цього група

захоплення могла з'явитися хіба що на вертольотах.

Роботою над записами, в основному, займався Степан. Генерал навіть

оселився з майором в одному номері: ми вирішили трохи заощадити гроші.

Ліжко там було досить широке, і Мельниченко перший запропонував

Степану розділити з ним ложе. Йому здавалося, що так він зможе краще

контролювати генерала. У їхній кімнаті була обладнана аудіо студія: Микола

поставив на стілець свій ноутбук і приєднав до нього колонки від моєї

домашньої стереосистеми.

Вранці я, бізнесмен і Верховський відправлялися на гірськолижну

трасу, а Мельниченко і Степан залишалися в котеджі. Вони цілий день

слухали записи, виловлюючи там державні секрети. Так в альпійській тиші

лунав до болю знайомий голос мешканця кабінету на Банковій. Увечері ми

збиралися всі разом. Цікавилися, що нового їм вдалося виявити в записах.

Верховський любив кататися на лижах і не переносив Миколу. Він