Хто є хто. На дивані президента Кучми

Спеціально для відвідувачів у "Колізеумі" працювали жриці кохання,

які прогулювалися по залу і ненав'язливо пропонували свої послуги.

Вподобану дівчину можна було запросити в кімнату відпочинку. Сервіс

коштував всього 50 євро. Іноді інтимне спілкування відбувалося прямо в залі

- це допускалося правилами і нікого не бентежило. Уся ця пишність різко

контрастувала з відпочинком, який майор пропонував у Вашингтоні. Я

спеціально повів його в це місце, розраховуючи збити з Мельниченка його

велико-американську пиху.

Побачивши, що при вході в "Колізеум" люди роздягаються догола,

майор зніяковів, але зрозумів, що відступати вже пізно. Швидко знявши одяг,

він кинувся в сауну - я ледве встигав за ним. Після сауни я пірнув у басейн, а

коли поплавав, з'ясувалося, що Микола кудись зник. Я довго шукав його по

залу і вирішив, що він усамітнився десь у кімнаті відпочинку. Ну що ж,

подумав я, ніщо людське нам не чуже. Проте, насправді, майор відправився

на масаж.

Масажистка в "Колізеумі", завдяки випадку, виявилася родом з

України. Її звали Маша. По ходу процедури Микола розговорився з

симпатичною блондинкою. Та так, що незабаром до неї утворилася черга з

відвідувачів. Виявивши його на масажному столі, я почув, як Микола

захоплено розповідав дівчині про злочинний режим Кучми. Кілька голих