Хто є хто. На дивані президента Кучми

Про цю сенсаційну подію негайно заговорили засоби масової

інформації.

Про надання майору притулку в США я дізнався з "Української

Правди". Це було на Великдень - в неділю, 15 квітня 2001р. Я був у

Мюнхені. Повертаючись з святкової служби в церкві, я зайшов в Інтернет-

кафе і прочитав там головну новину. Це повідомлення, в першу чергу

означало, що з наших плечей спала тяжка ноша. Мельниченко живий, його

більше не потрібно ховати, охороняти і нести відповідальність за його

життя.

Саме в цю хвилину подзвонив на мобільний Верховський:

- Христос Воскрес! - Привітав його я.

- Ну що, Володимире Івановичу, домоглися нарешті свого? - Запитав

він у відповідь серйозним голосом.

- По-перше, сьогодні велике свято, - нагадав я, - А по-друге, якщо ви

вважаєте, що я особисто умовив Держдепартамент США, то мені приємно,

що ви так високо цінуєте мою персону. А якщо чесно, то я дуже радий, що

нам вже не потрібно відповідати за нього.

Далі Верховський роз'яснив мені, які негативні наслідки для України

принесе від'їзд майора в Америку.

СБУ займало тоді дуже цікаву позицію: їх ніщо не влаштовувало. Вони